?

Log in

No account? Create an account
Кременець. Фотопрогулянка 2. Замок - Andy_Travel-UA [entries|archive|friends|userinfo]
Андрій Бондаренко

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Кременець. Фотопрогулянка 2. Замок [Apr. 15th, 2010|12:49 pm]
Андрій Бондаренко
[Tags|, , , ]

частина 1: Єзуїтський колегіум і північна частина міста

Нажаль, сьогодні мало що залишилося від колишньої величі Кременецького замку. Але його мальовничі раїни на вершині гори Бона й досі справляють враження могутності й неприступності.
Кременец
У джерелах XVII ст. замок згадується у 1064 році, коли боярин з роду Денисків-Мокошеїв гербу Вукри добровільно віддав його польському королю Болеславові Сміливому. В Іпатьєвському літопису замок згадується у ХІІІ ст. Відомо, що у 1226 році він витримав облогу військ угорського королевича Андрія. Згодом, у 1240 році, під його стінами зазнав невдачі хан Батий, а 1255 р. - баскак Куремса. Лише 1261 році Бурундай змусив волинських князів зруйнувати укріплення своїх міст, зокрема й Кременця. Найімовірніше, що тодішні укріплення були дерев’яними.


За польсько-литовським договором 1349 р. місто було віддане князю Юрію Наримонтовичу з умовою, що він не буде відбудовувати замок. Однак, за даними джерел, князь Юрій зірвав угоду, і великий литовський князь Любарт відібрав у нього Кременець на користь Польщі.

У 1354 році будучі вже польським, замок став легкою здобиччю литовських князів і відійшов до Любарта. Але польський король Казимир того ж року без особливих зусиль знов відібрав його. Протягом 12 років Кременець не раз переходив з рук у руки, аж поки за новою угодою 1366 р., не відійшов до Польщі. Враховуючи значення Кременця для оборони кордону держави від нападів Литви і татар, Казимир, очевидно, почав відновлювати обороноздатність замку. Напевне, що тоді і з’явилися кам’яні укріплення. У 1370 після смерті Казимира Любарт, якому належала кременецька округа, захопив замок і утримував його до 1376 – 1377 років. За роки володіння, Любарт, а слідом за ним королівська адміністрація продовжили укріплення замку, розпочатого Казимиром. Вірогідно, тому 1382 р., після смерті короля Людовика, Угорського, Любарт, не покладаючись на силу зброї, викупив замок в угорського старости. З 1390 року замком володіє Свидригайло, котрий збудував на сусідній горі Стіжок другий замок, сліди якого існували до XIX ст. Він же надав Кременцю магдебурзьке право.

У 1533 році польський король Зигмунд І віддав кременецьке староство віденському єпископу Янушу, який упродовж двох років здійснив у замку значне будівництво. У цей час надбудовано надбрамну (Шляхетську) башту зі звідним мостом, у якій мешкав староста замку. На захід від Черленої башти закладено фундаменти третьої, квадратної башти, що мала височіти над містом. За наказом єпископа розпочато викопування студні (криниці) завглибшки 80 м та будівництво башти перед замком, над першим ровом.

У 1536 році Зигмунд І віддав замок своїй дружині королеві Боні Сфорці, яка володіла ним упродовж 20 років, надавши місту кілька привілеїв. Замкові старости в цей період здійснили низку перебудов: вдруге надбудували надбрамну (Шляхетську) башту, перекривши склепінням верхній ярус і зробивши наметовий дах. Ймовірно, внаслідок цих робіт вона дістала назву Великої башти. Тоді ж підвищено інші башти й забезпечено бойові галереї на мурах. На фундаменті башти з боку міста зведено будинок з підвалами, світлицею, сіньми й коморою, а також оборонним верхнім ярусом. Ця остання споруда дістала назв Башти над новим будинком. Розміри замку в цей час були 70,6:157 м.

Кременецький замок, збудований, стоїть на окремій, ізольованій горі, а поселення з укріпленнями розташовано внизу, під горою. Видовжений серповидний мис відокремлено з напільного боку глибоким перекопом. Замок мав лише три башти - Надбрамну, Південну та Червлену.

У 1648 році під час Визвольної війни один з козацьких загонів М.Кривоноса за допомогою кременецьких міщан захопив замок, спаливши дерев’яні будівлі та зруйнувавши частину укріплень. Від цього часу замок не відновлювався. Документи XVII – XVIII століть засвідчують поступовий занепад і руйнацію замку. З кінця XVIII століття він повністю втрачає оборонну функцію, а в ХІХ столітті руйнується кілька ділянок оборонних мурів.

До нашого часу від збудованого з білого каменю-вапняку замку, збереглися квадратна в плані (10 х 10 м) надвратная двох'ярусна башта з арочним готичним проїздом і частина оборонних стін (товщина 2,3 м, висота 8-12 м), завершених зубцамі-мерлонамі і вузькими щельоподібними бійницями.

Всередині вежі:

Вид на південний захід:

Вид на північний захід:

Богоявленський монастир, духовна семінарія та дерев’яна Здвиженська церква:

Парафіяльний костел:

Єзуїтський колегіум. За ці фото я дуже вдячний [info]sicheslavets, який, ризикуючи своїм життям, допоміг, щоб ви побачили цю красу:


Ще декілька замкових фото:


LinkReply