?

Log in

No account? Create an account
Козелець - Andy_Travel-UA [entries|archive|friends|userinfo]
Андрій Бондаренко

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Козелець [Aug. 28th, 2014|07:57 pm]
Андрій Бондаренко
[Tags|, , , , ]

Після нещодавнього відвідання Чернігова мене дуже зацікавила Чернігівщина. Особливо її неповторні храми, виконані у давньоруському стилі та стилі козацького (мазепинського) бароко. Ввечері в День Незалежності вирішив відвідати найближче до Києва місто Чернігівщини Козелець, де знаходиться найяскравіший в Україні приклад козацького бароко - церква Різдва Пресвятої Богородиці. Крім того, в Козельці багато збережених пам'яток козацької доби - ще дві барокові церкви, будинок полкової канцелярії та одна з найстаріших резиденцій Лівобережної України - садиба "Покорщина".
Ihra4.jpg
Козелець відомий з XVII століття як укріплене місто, що входило до складу Речі Посполитої під назвою Козлоград. Назва, очевидно, походить від улюбленого корму домашніх тварин — польових квітів козелець.

З 1649 р. Козелець був центром Козелецької сотні Київського полку, у 1656 р. місту надане Маґдебурзьке право. У 1662 р. тут відбулася козацько-старшинська рада, на якій було обрано гетьманом України Якима Сомка. У 1708 році в Козелець переведено полкове управління Київського полку — тут жили полковник та інша козацька старшина, місто залишалось адміністративним центром полку до 1781 року. З 1782 року Козелець — повітове місто Київского намісництва, з 1797 р. — Малоросійської, з 1802 р. — Чернігівської губернії. В 1752 була заснована козелецька лікарня, з 1765 діяла кінна пошта.
IRF1u.jpg

Весною 1846 року в Козельці побував Т. Г. Шевченко, коли за завданням Археографічної комисії подорожував, щоб замалювати історичні архітектурні та історичні пам'ятки Чернігівщини. У повісті «Княгиня» описав Козелець і його архітектурну пам'ятку собор Різдва Богородиці.
Bk8yd.jpg

Собор Різдва Богородиці у Козельці споруджено у 1752–1763 роках на замовлення графині Наталії Розумовської (Розумихи, матері Олексія та Кирила Розумовських) архітекторами Іваном Григоровичем-Барським та Андрієм Квасовим — на знак подяки Богові за щасливу долю синів замовниці. Під час Другої світової війни в соборі містилися табір військовополонених і конюшня.
8UvEq.jpg

Храм мурований, хрещатий, дев'ятидільний. Рамена завершено напівкруглими ризалітами. Всередині чотири опорні стовпи несуть систему склепінь і п'ять бань, поставлених по діагоналі (як у давньоруських храмах). Витончений ліпний декор стін поєднує форми бароко, рококо і класицизму.
etK2a.jpg

Деталі храму:
5phqL.jpg

ENZXD.jpg

ofRDS.jpg

b2nrv.jpg

Поруч із будівлею собору розташована чотириярусна дзвіниця (1766–1770, архітектори, імовірно, І. Григорович-Барський й А. Квасов):
Yy6w1.jpg

Церква і дзвіниця:
VCGRf.jpg

В парку неподалік від церкви Різдва розташована Київська полкова канцелярія - пам’ятка цивільної архітектури XVIII ст., одна із двох збережених адміністративних будівель канцелярій козацьких полків.
ACRst.jpg

Будівля споруджена в 1756-1765 рр. на замовлення полковника Київського козацького полку Юхима Дарагана за проектом і під керівництвом архітектора А.Квасова. У виконанні ліпного декору брав участь архітектор І. Григорович-Барський. У 1765-1781 рр. містилася канцелярія Київського козацького полку, а після скасування полкового устрою в 1781 р. — Козелецький магістрат. З 1860-тих років до 1917 року тут знаходилося Козелецьке повітове земство, де протягом 1862-1868 років працював акцизним чиновником письменник та етнограф, автор першого українського роману «Люборацькі» Анатолій Свидницький.
As4TB.jpg

Будівля має 4 різних фасади:
CeBWX.jpg

Деталі фасадів:
LZnFa.jpg

61OGe.jpg

В самому центрі міста на центральній площі розташована Воскресенська церква, збідована протягом 1866–1874 років. Вона мурована, п'ятибанна, хрещата у плані, має дві апсиди. Кутові бані декоративні. Центральна баня більша за кутові і відіграє головну роль в силуеті храма, має вісім вікон. Фасади потиньковані, білені (розфарбування в два кольори відсутнє), прикрашені напівциркульними вікнами та карнизами. Рельєфні оздоби фасадів невисокі, майже графіні, декору - обмаль.
JysXH.jpg

eXYxG.jpg

В Козельці - вже майже осінь:
4zFlV.jpg

Третя старовинна козацька церква в Козельці - Миколаївська. Розташована поруч з річкою Остер в приватному секторі історичного середмістя.


Церква збудована на південній межі давньої фортеці, на місці дерев'яної церкви. Споруджена 1781—1784 в стилі пізнього бароко на кошти священика К. Тарловського та парафіян. Мурована, хрещата; до південного і північного рукавів прилягають низенькі екседри; з Сх. між рукавами — криволінійні у плані камери. Фасади завершено трикутними фронтонами. Увінчана багатоярусною банею.


На південній околиці міста знаходиться садиба "Покорщина" - найдавніший із збережених донині садибних комплексів Лівобережної України. Садиба збудована в середині XVIII ст. на невисокій терасі правого берега ріки Остер. Належала родині Віри Григорівни Дараган, сестрі графів Олексія і Кирила Розумовських, та її чоловікові Юхиму Дарагану, київському полковнику.


Придбаний Наталією Розумихою для прийому у 1744 році невістки — російської імператриці Єлизавети. Пізніше подарований власницею у посаг доньці Вірі, дружині київського полковника Юхима Дарагана.

Існує дві версії назви Покорщина. Науковці вважають, що назва садиби походить від прізвища полкового писаря Івана Покорського, якому належала земля під маєтністю до 1744 року. Місцева легенда ж оповідає, що тут цариця Єлизавета після таємного вінчання з Олексієм Розумом вклонилася, “упокорилася” його матері Наталі Розумисі, яка на той час ще була звичайною шинкаркою.


Головний садибний будинок та флігелі групувалися навколо прямокутного курдонера. До нього вела під’їзна алея, по осі якої розташовано головний будинок. Два бічні одноповерхові дерев’яні флігелі (не збереглися) фланкували алею. На схід від головного будинку міститься кам’яниця, з західного боку був ландшафтний парк, що спускався до заплави річки Остер. На північ від курдонера містився господарський двір.


Головний будинок садиби збудовано близько середини XVIII ст. Зазнав неодноразових перебудов, але зберіг риси первісного вигляду. Одноповерховий, дерев’яний, потинькований, з мурованим підвалом, прямокутний у плані. По осі симетрії чолового фасаду — ґанок у вигляді чотириколонного портика тосканського ордера зі спареними колонами, з високим трикутним фронтоном і сегментним “ампірним” вікном у тимпані. Вікна прямокутні, витягнутих пропорцій, облямовані дощаною лиштвою, з віконницями. На кутах — накладні пілястри. Карниз не розкріповано. На причілку, зверненому в бік кам’яниці, є додатковий вхід із двоколонним ґанком.


Всередині будинок неодноразово переплановувався, тож первісне розпланування зараз не простежується. Вірогідно, воно було анфіладним. Будинок опалювався печами та грубами, викладеними поліхромними розмальованими кахлями (не збереглися). Перекриття плоскі по дерев’яних балках, підвал перекрито коробовим склепінням. Дах вальмовий по дерев’яних кроквах, укритий покрівельною сталлю. Головний будинок садиби Дараганів у Покорщині є унікальною пам’яткою садибної дерев’яної архітектури XVIII ст.


Кам’яниця Дараганів — мурована господарська будівля, що використовувалась як комора для зберігання цінностей. Збудована одночасно з головним садибним будинком. Збудована київським полковником Юхимом Дараганом. Використовувалася для зберігання зброї, а також як скарбниця Київського полку.


Будівля збереглася в первісному об'ємі. Декор відноситься до 1750-1770 рр., дерев'яні сходи, що ведуть на другий поверх — сучасні. Споруда має стильові ознаки бароко і ампіру. Цегляна, квадратна в плані, однокамерна, двоповерхова з глибоким підвалом, який повторює по розмірах наземні поверхи. Перекриття — зімкнуті зводи, дах чотирьохскатний, крівля залізна.


На початку алеї, що веде до панського будинку розташовано дерев’яні господарські будівлі: комору (не збереглася) і каретний сарай. Комора являла собою підняту на стояках двозрубну клітку з чотирисхилим дощатим дахом на кроквах. Каретний сарай є однією з найстаріших дерев’яних будівель на Лівобережжі.


Наприкінці 2009 року Чернігівська обласна рада прийняла рішення про передачу садиби у довгострокову оренду на 49 років генеральному директорові та засновнику приватного музею «Козацькі землі України» Володимиру Недяку. Орендар планує створити на базі пам'ятки музейний комплекс «Козацька садиба «Покорщина», реставрувавши її за власний кошт.


Річка Остер:


Приклади старої забудови Козельця:







LinkReply

Comments:
[User Picture]From: petsey
2014-08-29 03:38 pm (UTC)
Дуже класний пост!Козелець несподіванка для мене:о Ну і майже всі фото - постріл в "десятку"!!!
(Reply) (Thread)
[User Picture]From: andy_travelua
2014-08-29 06:18 pm (UTC)
Дуже дякую! :)
(Reply) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: malenkov78
2014-08-30 07:45 am (UTC)
От тут ти помилився. Найяскравіші приклади козацького бароко у Ніжині, Густині, Глухові, Путивлі, навіть, Києві (церква Миколи Притиска на Подолі). А у Козельці ефектний приклад бароко європейського, яке лише декороване у козацьких формах. З натяжкою його називають представником українського бароко, але проект був все таки Растреллі. Я сам частіше називаю його українським бароко, але, виявляється, таким назвати можна значно ширший перелік споруд, ніж бароко козацьким.
(Reply) (Thread)
[User Picture]From: andy_travelua
2014-08-30 01:51 pm (UTC)
Ну, Миколи Притиска мене, якщо чесно, не дуже вражає. Покровська чи Миколи Набережного кращі :) Завтра за враженнями від козацького бароко і від іншого поїду в бік Седніва ;)
(Reply) (Parent) (Thread)