?

Log in

No account? Create an account
Переяславський скансен - Andy_Travel-UA [entries|archive|friends|userinfo]
Андрій Бондаренко

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Переяславський скансен [Feb. 13th, 2018|07:43 am]
Андрій Бондаренко
[Tags|, , , ]

З майже з усіх відвіданих в Україні музеїв просто неба, Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини в Переяславі залишив найкращі враження. Він є дуже компактним, насиченим і різноманітним. Крім декількох шедевральних дерев'яних храмів і традиційних сільських хаток в Переяславському скансені можна побачити приклади житла часів Київської Русі і Козацької доби, а також декілька справді цікавих музеїв.


Найпопулярнішою і найвеличнішою з усіх храмів скансену вважається дерев'яна церква Святого Георгія Переможця і Різдва Богородиці, збудована у 1769 році в селі Андруші біля Переяслава. У 1970-му це село було затоплене водами новоствореного Канівського водосховища.


Церква побудована у зруб, складений з щільно припасованих дубових тесаних колод. Установлена на масивних дубових підвалинах. Цоколь складений з цегли та кам’яних брил. Підлога на дубових лагах, дощана.


У 1858 році церкву відремонтували і прибудували бічні рамена, міжрукавні прибудови, дзвіницю. Висота церкви 27,5 метрів, одноверха, хрещата в плані, з прибудованою із заходу дзвіницею. Загальна площа церкви – 221,35 кв.м., складається з дев’яти дільниць. Зовні церква горизонтально обшита шалівкою.


З 30-х років XX ст. до 1947 р. споруда використовувалась як зерносховище, потім як клуб. У 1947 р. громада облаштувала церкву і відновила богослужіння у святкові дні. Ікони, які вдалося врятувати, прихожани повернули до церкви. У 1968-1970 рр. у зв’язку із затопленням території с. Андруші та навколишніх сіл водами річки Дніпра для будівництва Канівської гідроелектростанції церкву було перевезено і встановлено на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.


Вхід до церкви через троє дверей з ганками. Масивні прямокутні двері сягають висоти першого ярусу вікон. Двосхилі дахи ґанків із фронтонами підтримуються двома восьмигранними колонами.




Чи на найбільший за площею експонат музею - садиба заможного селянина-промисловця. У комплекс садиби входять: хата, повітка-олійниця, повітка, комора, саж, погрібник.


Хата збудована в 60-х рр.XIX ст. у с. Єрківці Переяславського повіту Полтавської губернії, місцевими майстрами. Хата займала центральне місце в садибі, знаходилася в глибині двору, вікнами виходила на південний схід.


Хата має одні двері посеред чільної стіни. Над дверима збудований невеликий напіввідкритий ганок на чотирьох пиляних фігурних стовпцях, вкритий бляхою.


Дах чотирисхилий на кроквах, критий очеретом по латах, гребінь придавлений дерев`яними «півзинами» з дощаним димарем. Крокви врубані у верхні вінця верхньої обв’язки. В сінях лаз на горище, закритий лядою. Підлога хати глинобитна, на ганку – дощана. Навколо нижніх вінців хати, оббита дошками глинобитна призьба з червоною підводкою.


Господарські споруди садиби:




Відразу за садибою стоїть дерев'яна Трьоїсвятительська церква з села Пищики Сквирського району Київської області, яка була збудована в 1651 році.


Церква дерев`яна, тридільна, триверха на основі трьох зрубів виповнених з дубових тесаних колод щільно припасованих. Зруби усіх трьох дільниць прямокутні, мають однакову висоту. Установлена на цегляному фундаменті з виступаючим цоколем. Зовні церква обшита горизонтальною шалівкою, виступаючі кути обшиті вертикальною дошкою по всій висоті. Освітлюється п’ятьма прямокутними вікнами розміщеними у верхній частині зрубу стін вівтаря та нави, а притвор (бабинень) – напівкруглим вікном, яке знаходиться над вхідними дверима. Двері двостулкові, дубові, оббиті зовні залізом. Верхи трьох частин церкви мають по два заломи на кожному ярусі, під залізним покриттям. З них виступають восьмерики (по три на кожному ярусі). Центральний восьмерик другого ярусу за розмірами ширший і вищий двох інших (притвор, вівтар), вони мають прямокутну форму. Восьмерики третього ярусу декоративні, глухі. Маківки вивершені хрестами складного профілю (ковані).


Паперть (ганок) з шістьма східцями; двосхилим дахом, який тримається на шести різьблених колонах. Фронтони у верхній та нижній частині ганку прикрашені декоративною накладною різьбою.


На території скансену є мальовниче озеро з альтанкою:




Капличка на березі озера:


Дерев'яна церква Покрову Пресвятої Богородиці була збудована в селі Острійки Білоцерківського р-ну Київської обл. у 1606 році місцевими майстрами на кошти козацької громади.


Церква неодноразово ремонтувалася (1740, 1823, 1886 рр.). Після останнього ремонту храм було значно розширено бічними прибудовами, які були відкинуті після перенесення пам’ятки на територію музею. Використовувалась як парафіяльна церква 6 класу, при церкві діяла однокласна школа. У 30-х рр. ХХ ст. церква була зачинена і перетворена на зерносховище. Науковцями Переяслав-Хмельницького державного історичного музею виявлена у 1966 р. У 1967 р. у с. Острійки почалася руйнація пам’ятки. На захист церкви виступили відомий в Україні етнограф, художник, мистецтвознавець І.М. Гончар і директор Переяслав-Хмельницького державного історичного музею М.І. Сікорський. Завдяки організованості музейних працівників пам’ятка була в стислі терміни демонтована і перевезена на територію Музею і в тому ж 1967 р. реставрована. Це була одна з перших спроб на теренах України демонтажу і реставрації на території музею просто неба пам’ятки сакральної архітектури, хоча парафіяни досить часто переносили свої дерев’яні храми з одного місця на інше.


Церква тридільна, триверха, розміщена за віссю схід-захід. Будівля зрубна, з дубових тесаних пластин, ретельно припасовані вінці покладені без лишку, шальована горизонтально, крита залізом.


Стіни центрального зрубу вищі від зрубів вівтаря і бабинця. Бокові зруби мають по одному залому, середній – два заломи, завдяки чому домінує над боковими. Маківки вивершено кованими хрестами.

Інтер'єр Покровської церкви:






Поруч розташована дзвіниця, збудована у 1760 р. місцевими майстрами в с. Бушеве (Пруси) Рокитнянського р-ну Київської обл.


На цвинтарі представлено хрести з кладовищ козацьких сіл Переяславщини: кам’яні XVII-ХХ ст. та дерев’яні XIX-XX ст., перевезені на територію музею із зони затоплення Канівського водосховища та ряду населених пунктів Переяславщини.


Неподалік розташована церковна сторожка – типове наддніпрянське житло поч. ХІХ ст. типу хата + сіни. Будівля каркасна, соснові тесані плахи покладені в дубові шули. Стіни шпаровані, мазані, білені зовні і зсередини. Зовні внизу довкола стін заплетена невисока широка глинобитна призьба. Дах 4-схилий, на кроквах, критий очеретом по латах. Освітлена трьома невеликими на чотири шибки вікнами.


Покровська церква збудована у с. Сухий Яр Ставищанського р-ну Київської обл. у 1774 році.


Належить до того типу церков, у яких зруби стін усіх дільниць мають однакову висоту. Кожен зруб завершується окремим верхом. Середній зруб ширший і довший за бабинець і вівтар. Центральний зруб і бабинець прямокутної форми, вівтар – п’ятистінний.




Зруб зовні шальований вертикально дошками. Кожен із трьох верхів має по два заломи. Перші заломи полегшують масу зрубів стін, переходять у світловий восьмерик. Другі заломи переходять у видовжені глухі ліхтарі. Їх завершують чітко окреслені грушоподібної форми восьмигранні глави з кованими хрестами складного профілю.




Згідно з науковою концепцією, недалеко від церкви Покрови Пресвятої Богородиці було сформовано двір сільського священика. У дворі священика знаходяться хата, комора, повітка, саж. Всі споруди являються пам’ятками архітектури та містобудування місцевого значення. Хата – чотирикамерна будівля типу: кухня + сіни + світлиця + кімната (хрестильня). В плані прямокутної форми. Перед вхідними дверима облаштований напіввідкритий ганок на стовпцях.


Хата священика збудована в кінці ХІХ ст. у с. Рудяків Бориспільського р-ну Київської обл. місцевими майстрами. Належала настоятелю Миколаївської церкви Павлу Осьмоловському. В середині 30-х рр. ХХ ст. у хаті священика розміщувався сільський медпункт, а потім – лабораторія колгоспу.


Комора і повітка двору священика:




Традиційні вітряки на території скансену:




Дерев'яний млин з села Рудяків:


Садиба гончара збудована в кінці ХІХ ст. у с. Студеники Переяславського повіту Полтавської губернії.




Гамазей з с. Пристроми:


Церква св. Параскеви збудована у 1891 р. у нині затопленому с. В’юнище Переяславського повіту. У 1971 р. перевезена, а у 1973 р. встановлена на природному підвищенні рівнинного плато лесової тераси у межах скансену.


Історія церкви у с. В’юнище пов’язана із родиною Дараганів. Наприкінці ХVII ст. Федір Дараган оселився поблизу старого русла Дніпра за 9 верст від Переяслава. У 1708 р. він отримав у володіння всі угіддя, що розташовувались навколо хутора «В’юнищанського». У зв’язку із швидким збільшенням кількості населення у межах окресленої території, військові старшини Петро Дараган, Аксенфієв, Данько, Савенко та Бойко вирішили побудувати дерев’яну церкву. Вона була закладена на трисажневій відстані від першого поселення Савенка. Храм освятили в ім’я святої Великомучениці Параскеви.


Церква одноверха, у плані хрещата. Встановлена на кам’яних брилах, які покладені одна на одну на певній відстані, а вже потім навкруги викладено цоколь. Збудована разом з дзвіницею із соснових тесаних плах і вкрита шалівкою.


Усі рукави (притвори) у плані чотиригранники та мають однакову висоту. Ґанки влаштовані з трьох боків. Ганок з південно-східного рукава втрачений під час перевезення та встановлення споруди.


Баню церкви завершує невисокий і розширений до верху глухий ліхтар. На ньому утримується цибуляста главка з кулею і хрестом.




Шинок з с. Рудяки Бориспільського району, ХІХ ст.:


Церковнопарафіяльна школа з с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл., 1904 р.:


Будівля сільської управи з В’юнище Переяславського повіту Полтавської губернії:


Двір столяра перевезений з с. Циблі Переяслав-Хмельницького р-ну, Київської обл. (кін. ХІХ ст.).


Садиба селянина-олійника з с. В’юнище Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.:


Школа 1921 року з с. Студеники Переяславського повіту Полтавської губернії.


Музей «Поштова станція» знаходиться у приміщенні колишнього міщанського будинку ХІХ ст., який до 1987 р. знаходився по вулиці Жовтневій (нині Покровська) в місті Переяслав-Хмельницький.


Музей пам’яті Поліського району Київської області:


Мисливський будинок побудований у 1909 р. в урочищі Біле Озеро теперішнього Переяслав-Хмельницького району Київської обл. за особистим проектом власника Ташанського маєтку князя Олександра Горчакова місцевими майстрами.


Двір чинбаря с. В’юнище Переяславського повіту Полтавської губернії (кін. ХІХ ст.):


Поліська хата з с. Вабля:


Добранічівська стоянка:




Колодязі-зруби:


Половецьке святилище ХІІ – поч. ХІІІ ст.:


Ранньослов’янське житло:


Сільське житло XI ст.:


Житлово-господарський комплекс Х століття:






Козацький постій XVII ст.:




Хата селянина-хлібороба з с. Кунцеве Новосанжарського р-ну Полтавської обл.:




Комора з с. Вишневого Лохвицького р-ну Полтавської обл.:


Вітряний млин з с. Мирча Бородянського р-ну Київської обл.:


На відкритому майданчику експонується сільськогосподарська техніка другої половини ХХ ст.










Осінь в Переяславському скансені:


Інформація - з сайту музею: http://www.niez.com.ua
LinkReply