Андрій Бондаренко (andy_travelua) wrote,
Андрій Бондаренко
andy_travelua

КРАСНОЇЛЬСЬК

За Чудеєм відразу починається велике селище КРАСНОЇЛЬСЬК, відоме ще з 1431 року. Стара назва поселення – Красна. На початку ХІХ століття в Красній діяв склозавод, що випускав порожнє та листове скло, перенесений сюди зі Старої Гути (про неї – у наступній розповіді).
IMG_4426
Як і Банилів-Підгірний, Красноїльськ є справжнім раєм не лише для шануальників архітектури, а й для любителів гір та зеленої природи: вкриті заповідними лісами гори починаються відразу за містечком.


IMG_4431

Мандрівку почнемо з центральної вулички містечка Штефана Маре, поворот праворуч на яку ви не пропустите. Вулиця тягнеться на багато кілометрів уздовж річки Серетель майже до її витоків в горах.
IMG_4445

Перше, що кидається в очі: величезна кількість дерев’яних будиночків під ґонтовим дахом, частина з яких нагадує гуцульські гражди.
IMG_4442

IMG_4444

IMG_4446

IMG_4447

IMG_4448

А в самому центрі села увагу приверне комплекс двох храмів, перший серед яких - великий мурований хрещатий в плані з масивною банею над навою та трьома баштами над бабинцем. Красноїльська церква Покрови, як і церква в Чудеї, є семикупольною. Зведена в часи «перебудови» і освячена у 1991 році.
IMG_4414

В наві цього храму зберігається Красноїльська ікона Божої Матері, написана у 50-ті роки ХХ століття іконописцем Смирновим – переселенцем з Росії, який створив її для православної родини Андронників, які в свою чергу подарувати її друзям з бідної родини Митриків.
Вперше ікона явила свої надприродні властивості («заплакала») на передпасхальному тижні у 1995 році. Митрики віднесли її до старої Івановської церкви, де настоятель храму Василь Павленко, помістивши її до вівтаря, побачив на зворотному боці ікони сліди маслянистої речовини. Пізніше речовина пропитала ікону і почала проявляти свої чудодійні властивості, зцілюючи мешканців Красноїльська і паломників з інших місць. Настоятель храму із задоволенням показам мені ікону: вода і досі «плаче».
IMG_4423

А справжнього цінителя храмової архітектури зацікавить маленька мурована церківка, що ховається в тіні нового великого храму. Церква Іоанна Предтечі, збудована у 1792 році на кошти боярина Александру Ільшчі, є унікальним для Буковинського Прикарпаття взірцем мурованого храму. Щось схоже можна побачити в Лужанах, Топорівцям, але все одне – не те.
IMG_4419

IMG_4422

Товсті стіни і невеликі віконні отвори у верхній частині стіни дають підставу стверджувати, що він будувався, як оборонний. Церква має напівкруглі вівтарну частину і бабинець, нава має напівкруглі бокові виноси. Скатний дах має великий винос і нагадує дахи у буковинських дерев’яних «хатніх» храмів. Верхівкою церкви є нетипова для цих міст баня, що за своєю формою нагадує луковицю.
IMG_4424

IMG_4425

Каплиця біля храмів:
IMG_4416

На території храмового подвір’я у старовинній хаті під гонтом розташований етнографічний музей, створений у 1999 році з метою виховання у молоді пошани до збереження національних традицій та звичаїв, розвитку національної та духовної свідомості, формування інтересу до історії свого роду.
IMG_4415

Поруч із храмовим комплексом будівля стара двоповерхова будівля селищної ради.
IMG_4421

IMG_4428

Капличка по дорозі на Стару Красношору:
IMG_4441

Південною околицею селища є хутір Слатина, що протягнувся на два кілометри уздовж потоку Солонець (інша назва – Езерул) під самим лісом. Щоб попасти сюди, краще спитати про поворот на Слатину з головної вулиці у місцевих мешканців.
IMG_4449

Тут у 1995 року було закладено жіночій монастир Святого Великомученика Івана Сучавського «Слатина». Монастир і досі знаходиться у стадії розбудови. На сьогодні на території монастиря розташовано чернечій корпус із домовим храмом та криниця. Будується монастирська церква. На храмове свято – 15 червня монастир відвідає багато прочан і туристів.
IMG_4451

IMG_4452

IMG_4455

На південній околиці кута Слатина у витоках річки Солонець знаходиться унікальна криниця. Її глибина складає 12 метрів, а концентрація солі настільки велика, що у воді навіть не тоне куряче яйце. У старі часи за соляною водою приїжджали з усієї Сторожинеччини, і навіть з Південної Буковини (нині – це територія Румунії). Обмінювали її як на гроші, так і на шкіру, зерно, інші товари. Цікаво, що рівень води у криниці не падав. На тій самій позначці він тримається і тепер. Сьогодні джерело знаходиться на території приватного володіння нащадка колишнього володаря криниці Віктора Германа за огорожею. Нажаль, до криниці не доїхав: дорогу перегородив потік, з яким, навіть, і моя Dacia б не впоралася.
IMG_4453

Завершуючи екскурсію Красноїльськом, варто проїхатися старою Бухарестською дорогою. Власне, вона є продовженням дороги Сторожинець – Буденець – Чудей – Красноїльськ і веде на південь у бік румунського кордону. Для проїзду нею варто мати при собі паспорт: це – погранзона. Стара дорога петляє серед буково-ялинкового лісу в оточені зелених гір.
IMG_4456

IMG_4457

При дорозі на південній околиці Красноїльська до Другої світової війни було невелике поселення німців. Тут діяла німецька лютеранська кірха. Сьогодні колишня кірха є православною церквою.
IMG_4458

IMG_4466


З дороги біля кордону відкривається незабутня панорама Красноїльська та довколишніх гір.
IMG_4460-1

IMG_4462

IMG_4463

IMG_4464

Вид на монастир «Слатина» зі старої Бухарестської дороги:
21 Монастир Слатина
Tags: Буковина, Карпати, Красноїльськ, деревянная архитектура, монастирі, церкви
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 14 comments