?

Log in

No account? Create an account
Шипинці - Andy_Travel-UA [entries|archive|friends|userinfo]
Андрій Бондаренко

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Шипинці [Jun. 15th, 2010|01:33 pm]
Андрій Бондаренко
[Tags|, , ]

За Лужанами на північ від дороги лежить один з найстаріших населених пунктів Буковини – село ШИПИНЦІ (3,1 тис. мешканців). Чернівецький краєзнавець Іван Снігур у своїй книжці «Мої мандрівки по Буковині» розповідає легенду про виникнення назви села. Шипинці оточені мочарами та невеликими озерцями, які утворилися внаслідок танення снігів та сильних дощів. Ці водойми не висихали навіть у літню спеку, а вода нагрівалася так, що озерця аж шипіли. Одним з таких мочар має назву Кругле болото. Кажуть, що воно не має дна, а на його місці у давні часи існувало поселення, розпутні мешканці якого навіть у Великодній піст справляли забави і пили вино. За це село разом із його мешканцями поглинуло бездонне озеро. Жителі Шипинців вірять, що прийде час, коли озеро зникне, а село винирне.



Важко сьогодні повірити в те, що 5 – 6 століть тому Шипинці були столицею адміністративного утворення, що займало територію майже всієї сучасної Чернівецької області, і називалося Шипинською землею. Шипинська земля виникла після розпаду Галицько-Волинського князівства у кінці XIII століття й існувало до середини XV століття, тобто до утворення Молдавського князівства. Вперше ця назва згадується у 1359 році польським істориком і дипломатом, католицьким ієрархом Яном Длугошем у зв’язку з походом короля Казимира у Молдавію, а в останній раз – у 1444 році у роботі румунського історика Гурмузакі «Documente privitoare la istoria Românilor» 1874 року. Адміністративно вона поділялася на три волості: Цецин (територія сучасних Чернівців та на схід від них), Хотин та Хмелів (біля села Карапчів Вижницького району). Адміністративним і торгівельним центром були Шипинці, які досягли свого розвитку завдяки тому, що через тодішню столицю проходив торгівельний шлях з Львова до Сучави, та великим ярмаркам, на яких торгували худобою. Шипинська земля мала автономію із власною самоуправою, яку було ліквідовано у середині XV Молдавським князівством. Відтоді ця територія отримана назву Буковина, яка збереглася до цього часу. З історію Шипинської землі, а також з матеріалами археологічних розкопок часів трипільської культури можна ознайомитися у народному музеї, що знаходиться в сільському палаці культури.


Окрасою села є мурована безкупольна церква Різдва Богородиці 1812 року, збудована коштом поміщика Мирона де Костіна – власника Шипинців. Церква типово буковинська, тридольна, з бароковою дзвіницею над бабинцем. Накрита високим скатним дахом, вкритим черепицею. Фасади церкви відрізняються м’якою пластикою стін, які завершуються декоративними виступами в верхній частині з невеликих ніш і рядом цегли, що укладена під кутом до поверхні – традиційним мотивом місцевої архітектурної школи. На подвір’ї серед інших поховань є надгробки представників шляхетної родини де Костін – одного із впливових родів австрійської Буковини. Неподалік від церкви збереглися залишки графського парку, серед якого колись стояла садиба поміщика – фундатора храму.
IMG_0045

Церква


LinkReply