?

Log in

No account? Create an account
Олесько і околиці: подорож в зиму - Andy_Travel-UA [entries|archive|friends|userinfo]
Андрій Бондаренко

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Олесько і околиці: подорож в зиму [Mar. 26th, 2011|08:56 pm]
Андрій Бондаренко
[Tags|, , , , , ]

Засніжені замки сьогодні точно не входили в мою програму. Прокинувшись зранку і побачивши, що на вулиці немає дощу (всупереч прогнозам синоптиків) і навіть деінде пробиваються промені сонця, вирішив здійснити піший марафон околицями Олеська. Олеський замок я бачу принаймні пару разів на тиждень, їдучи зі Львова до Бродів і назад. А ось зупинитися і насолодитися видом на замок з траси (а саме звідти - найгарніший вид) не доводилося. Сьогодні вирішив це виправити. Тим більш, я вже давно мріяв оглянути два невідомих палаци поблизу Олеська, а ще - пройтися пішки у Підгірці.

Що з цього вийшло, дивимося далі. Не знаю, чого було більше в цій несподіваній подорожі: негативу чи позитиву. Одне може сказати: романтики вистачало.




Автобусом "Львів - Броди" я доїхав до Йосипівки. Це - приблизно 3 - 4 кілометри від Олеська. Саме звідси Олеський замок виглядає найбільш смачно.


Замок разом із монастирем капуцинів:


Другою ціллю був невідомий палац у Йосипівці (точніше, в присілку Павлики). Садиба з 1790 року належала теребовлянському старості Феліксу Уруському. Його син Ян Уруський побудував і Йосипівці садибний будинок, який оточив парком. Коли-небудь я розповім докладніше про палац і саму Йосипівку, а сьогодні обмежусь короткою пригодою.


Я вже звик до того, що на території колишніх панських маєтків, де, як правило, розташовані лікарні чи різноманітні гериатричні заклади, туристам перешкоджають їх огляду і фотографуванню. Ось і сьогодні на мене накинулася санітарка:
- Що Ви тут робите? Хто дозволив Вам фотографувати? Ви питали дозволу?
В мене це все викликало не більше, ніж усмішку. Господарку ж це виводило з себе:
- Геть звідси! Я зараз викличу кого слід і Вас заберуть!
Це мене вже реально пробило на сміх. А вона таки погукала когось. Вийшов чоловік і до мене:
- Хто Ви такий, документи маєте?
- Звичайно, що маю! (і думаю, яке ж з посвідчень краще показати йому).
Моя "корочка" вимусила його вибачитися. Не знаю точно, хто був той дядька, але санітарка від нього вигребла по повній. А ми ще довго спілкувалися про проблеми лікарні, села. Все закінчилося пригощаннями.


Через декілька хвилин на горизонті з'явилось Олесько. Крім замку і хотів оглянути декілька пам'яток, яких не бачив раніше. Наприклад, синагогу:
nD3EM.jpg

Виявилося також, що тут ще й Народний дім є:


Костел Св. Трійці (XVI ст.):


На підході до замку погода почала псуватися. Пішов сніг. На горизонті - монастир капуцинів (1739 р.):


Сніг починає валити не по-дєцькі:


Прийдеться перечекати в замку...


На інтер'єрах і підземеллях замку сьогодні зациклюватися не будемо. Тому лише по одній світлині:




Деякі деталі:


Після години перебування в замку погода лише погіршилася. Але відступати не було куди. На мене чекав італійський парк:








Кульмінація свята:


Ще трохи порозглядаємо засніжений замок:






І на останнє, родзинка Олеська: водостік на костелі монастиря капуцинів:






LinkReply

Comments:
[User Picture]From: andy_travelua
2011-03-26 08:29 pm (UTC)
Я ж казав, що ніколи не користувався ксивою. Це - перший раз, бо дійсно насувалася небезпека. А начальство вона імєла ввіду. Навіть не вибачалася і не виправдовувалася. Навіть не дослухала, що він там їй втирав: розвернулася і пішла.
(Reply) (Parent) (Thread)