January 16th, 2009

ХРУЩІ...

Я з хрущами з раннього дитинства на "ти".
Кожного року, будучі маленьким, я чекав на весну.
І ось, коли наступав квітень, у нас на дачі починався сезон хрущів.
Із великим задоволенням я їх збирав у баночки.
Половину хрущів я клав у тазик, заливав бензином і підпалював.
Частину хрущів я викидувув на асфальт і добивав їх резиновими шлангом.
А доля решти була найтрагічнішою:
Із досточек я робив хрести.
До цих хрестів я прибивав цвяхами хрущів (по 5 хрущів на хрест).
Такі хрести стояли по усій дачній ділянці.
Стояли ці хрести, поки хрущі не вмирали.
А коли вмирали, їх місце займали інші.
Так було кожного року до кінця травня.
Зараз мені, звичайно, соромно...
Я дуже часто уявляю себе на місці цих хрущів.
І мені становиться не по собі.
Розумію, що колись за це все прийдеться відповідати...
Простіть мене, хрущі...