December 14th, 2009

Ющенко і лібералізм, або Чому сьогоднішні націонал-демократи ніколи не будуть підтримувати Тягнибока

Ющенко ніколи в житті не сповідував націоналістичної ідеології. Українську національну ідею у 2004 році він використовував для того, що прийти до влади. Причому, не нехтував нічим. Наприклад, щоб добитися визнання другого туру виборів недійсними, зобов'язав свою фракцію голосувати за конституційно реформу, яка і стала причиною сьогоднішньої політичної ситуації. Так, саме із запровадженням конституційної реформи почалася система колективної безвідповідальності у владі.

До речі, якщо, як стверджували так звані «помаранчеві», вибори Президента-2004 були сфальсифіковані, чому ж не розслідували фальсифікації і не покарали винуватців? На мою думку, на це питання можуть бути лише два варіанта відповіді: або, фальсифікацій не було (що малоймовірно), або домовилися. Але, все ж таки, Ющенко щось зробив з наслідками фальсифікації. Наприклад, нагородив орденом головного «підрахуя» Ківалова.

«Бандити сидітимуть в тюрмах!», «Кучма, Янукович – нари будуть поруч!» були найпопулярнішими гаслами Майдану-2004. Багатьох посадили? Аж нікого! Ой, брешу, на декілька місяців «закрили» одного з головних «ідеологів» «Сєвєродонєцкої республіки» Бориса Колєснікова. Для того, щоб після цього нагородити головного ПІСУАРщика черговим орденом від Президента.

Той, кого ще на початку 2005 року обіцяли відправити за грати, у 2006 році стає Прем’єр-Міністром. Плюнувши в очі мільйонам українцям, що мерзли на майданах по всій Україні, Ющенко призначає «проффесора» Януковича головою Уряду.

«Газова принцеса», генераторша декількох криз на рівному місці теж не була ображена Віктором Андрійовичем. Перший раз він подарував їй посаду за «допомогу у перемозі», а другий раз – тому що у Ющенка на той час вже ніякої команди не залишилося. Віддати Україну у газове рабство Москві – про таке навіть Янукович не мріяв! А ВОНА це зробила!

Пам’ятаєте, яким був один з перших кроків нового Президента? Це була так звана люстрація. Ющенко пишається тим, що звільнив більше 18 тисяч держслужбовців. Зверніть увагу, у більшості це були звичайні держслужбовці, які взагалі далекі від політики, проте є просто професіоналами своєї справи. Щоправда, керівних кадрів ющенківська «люстрація» також почистила. Дивлячись на те, скільки міністрів-непрофесіоналів, неукраїнців, українофобів і просто вбивць з’явилося в українській політиці, «люстрацію по-ющенківські» можна охарактеризувати наступними підходами: «більше любих друзів», «більше непрофесіоналів», «більше неукраїнців», «більше українофобів», «більше олігархів». Про «лозинських» і педофілів годі й казати.

А підписання з Європейською спільнотою угоди про реадмісію, відповідно до якої Україна з 1 січня 2010 року перетвориться на відстійник для нелегалів з країн Африки, Азії і Кавказу – це такий прояв патріотизму Ющенка?

І ще один, дуже важливий момент. Чи пам’ятаєте ви, щоб у попередні роки Незалежності в Україні був такий розгул українофобії, спекуляції щодо «другої державної мови» і активізація московської п’ятої колони? Чому Президент, контролюючи РНБО і державні силові структури, не перешкодив цьому? Чому допустив, що Україна протягом останніх п’яти років програла Москві всі без виключення війни: газову, економічну, інформаційну, духовну, культурну, релігійну, іміджеву, мовну?

А тому, що колишній комуніст ніколи в житті не буде українцем за духом і світоглядом. А тим більше, не може бути українським патріотом політик, оточений з усіх боків олігархами неукраїнського походження, що сповідує ліберальну ідеологію – ідеологію, спрямовану на руйнування національних держав, національних культур, перетворення людини на споживацьку худобу.

Щодо підтримки Ющенка ОУН (революційної), ОУН (мельниківської) та Братством ветеранів ОУН-УПА, то цього мій мозок і насправді не може зрозуміти. Ющенко і його фракцій нічого не зробили для визнання Української Повстанської армії. Ющенко й досі не визнав Бандеру Героєм України, а щороку у день святкування річниці створення УПА ховається від українців, бо соромно дивитися в очі. Проте, не упускає моменту, щоб пропустити по чарочці з колишніми НКВДистами.

Стосовно інших «націоналістичних» організацій на кшталт Руху, КУНу, УНП та інших скажу, що ніколи в житті Тягнибока вони підтримувати не будуть з однієї простої причині: Тягнибок є націоналістом, а вони є лібералами – носіями ідеології, яка є протилежної до націоналізму так само, як і комунізм.

Різницю між націоналістами та «українофільствующими лібералами» колись добре описав Андрій Іллєнко. Дозволю собі у доступному усім вигляді процитувати ці відмінності:

1. Ми, соціал-націоналісти, боремось за національну і соціальну революцію, повну зміну сучасної парадигми буття, за побудову Великої України. Наш політичний ідеал - націократична держава української Нації. Політичний ідеал лібералів ліберальна "демократія".

2. Соціальний ідеал націоналістів - знищення олігархічного капіталізму та побудова справедливого соціального ладу для всіх працюючих українців. Соціальний ідеал націонал-лібералів капіталізм.

3. Етичний ідеал націоналістів - революційна альтруїстична мораль, заснована на традиціоналізмі та подоланні сучасної етики споживацтва та егоїзму. Етичний ідеал лібералів - споживацтво, толерантість та фальшиві так звані "права людини".

4. Геополітичний ідеал націоналістів - велика українська держава, лідер європейського відродження та всього балто-чорноморсько-каспійського регіону. Геополітичний ідеал лібералів - здача національного суверенітету і розмивання України в космополітичному ліберальному ЄС.

5. Духовний ідеал націоналістів - нове буття, збудоване на фундаменті Ідеї Нації, нової людини та подоланні сьогоднішього постсучасного світу. Духовний ідеал лібералів - постмодерне згасання європейської цивілізації в ліберальному духовному суїциді.

6. Естетичний ідеал націоналістів - природна гармонія, романтизм та суворий героїчний виклик злу. Естетичний ідеал лібералів - дегенеративне "сучасне мистецтво" та літературні помиї, написані на гранти.

7. Життя націоналістів - це Велика Пригода та гордий виклик безвиході. Життя націонал-демократів - ниття та скарги на "провокаторів", обстоювання толерантності та лібералізму.

Отже, якщо боїтесь президентства Януковича, боїтеся війни чи то з Росією, чи то з Заходам – бійтесь далі! Голосуйте за Ющенка, Тимошенко, Яценюка, Костенка та інших «націонал-демократів». Залишайтесь малоросами і рабами! А ми, українські націоналісти будемо всіма засобами і незважаючи на будь-які перешкоди разом з нашим лідером Олегом Тягнибоком йти до нашої цілі - побудови могутньої Української Держави на засадах національної та соціальної справедливості.

Андрій Бондаренко

Шевченкове

Храм Святого Пантелеймона у селі Шевченкове є найстарішим і єдиним із збережених храмів Галицько-Волинського князівства і тому являє собою неабияку архітектурну і історичну цінність.
Шевченково
Село Шевченкове (колишній Станіслав) знаходиться в 7 кілометрах на захід від Галича у місті впадіння до Дністра річки Лімниці. Тут, на Виноградній горі у 1194 році князь Роман Мстиславович спорудив величний храм – один з найкращих взірцев храму в давньоруському стилі. Освятили церкву на честь Святого Пантелеймона. Пантелеймон – духовне ім’я київського князя Ізяслава – діда фундатора храму.

Collapse )

Додатково про Давній Галич читаємо тут:
Галич
Крилос
Прикарпатський скансен