June 7th, 2010

Онут

Ох, як же складно мені далися ці наддністрянські села! Думаєте, я ось так, за власним бажанням перся розбитими ґрунтовками в Самушин чи Онут? Та щяс! Насправді, мені було достатньо одного Брідка, до якого з Вікна веде страшна дорога (хоча, що там «страшна», майже всі дороги на Буковині, крім міжобласних – суцільний жах). Але все ж таки, подивився карту, і вирішив повернутися до Чернівців через Чорний Потік, оглянувши за одно і Баламутівку. Та означена на карті дорога до Чорного Потоку мене так і не привела. Блукаючи поміж дністровських пагорбів, хвилин через сорок я опинився в Мосорівці. Яким чином – то для мене загадка. Ну, добре, що ще в Перебиківцях :) В Чорний Потік я все ж пізніше попав, але на моєму шляху ще лежали Самушин і Онут, які також «довелося» оглянути. Та до Баламутівки я так і не доїхав. Дорога до неї – суцільні калюжі. Їх моя Dacia спочатку успішно долала, аж допоки вони не ставали все глибше і глибше. Коли рівень води став критичним, довелося розвернутися, і повертатися до Чернівців через Вікно. Хоча та дорога була нічим не краще, хіба що калюжі були не такі глибокі.

Collapse )

Чорний Потік

Село ЧОРНИЙ ПОТІК (0,6 тис. мешканців), що лежить в долині каньйонних виступів, відомо з 1495 року. В період австрійського та румунського панування село було власністю панів Бзових, які залишили після себе гарні спогади місцевих мешканців та декілька архітектурних пам’яток. А в околицях села знаходиться ще й природнf пам'ятка – водоспад Чорнопотоцький.


Collapse )