February 22nd, 2011

Комарно (частина 1)

Захоплення маленькими містечками Галичини - це пристрасть, яка починає з'являтися вже після відвідань декількох з них. В них є те, чого не можна знайти у величних Львові і Чернівцях. Не можна того знайти і у малих містах Наддніпрянщини. Я кажу про затишність, відсутність автомобілів і шуму базарів, якусь певну в'ялість і, подекуди, депресивність життя. За те є багато залишків минулих століть, які нагадують про те, що колись міська цивілізація була саме тут. Коли зранку lena_and_alex повідомили мені, що сьогодні ми їдемо в Комарно, я був на сьомому небі від щастя! Адже побачити пишно декорований скульптурами і ліпниною комарненський костел разом з іншими пам'ятками я мріяв не один рік.

Хоча перша писемна згадка про Комарно відноситься 1471 року, поселення на території сучасного міста існували з кінця ІІІ тисячоліття до нашої ери. Про це свідчать проведені у 1936 році розкопки, під час яких були знайдені археологічні знахідки кам'яної доби. Містечко із замком існувало на Лисій горі в княжі часи. Тоді воно входило до складу Звенигородського удільного князівства і припинило своє існування у період татаро-монгольської навали 1240 року. Походить назва міста, скоріш за все, від комарів, яких тут було багато зважаючи на те, що місцевість навколо була заболоченою.
la8hs.jpg
Collapse )