May 8th, 2012

Deutschland. Вперше в житті

Вже майже доба, як я в Україні, але досі не можу зрозуміти, що це було: миттєвий сон, або дійсно я був у Саксонії. Перший у житті візит до Німеччини відбувся не плановано і несподівано. Так швидко, за мить, він і закінчився, залишивши купу вражень, які і буду переварювати, напевно, що не один тиждень. Програму максимум на два дні я виконав: 7 міст (містечок), кращі саксонські замки, і звичайно ж, Саксонська Швейцарія.

Кожне місто, яке пощастило відвідати, настільки відрізняється одне від одного, що складається враження, що пересуваєшся між країнами. Прикордонний Гёрліц десь ще перекликається із сусідньою польською Сілезією, а от сусідній Бауцен, заселений лужицькими сербами – вже зовсім інший. Дрезден – незвичайне для Німеччини царство бароко, а Майсен – то вже справжня Німеччина з усіма її атрибутами.

Collapse )

Görlitz

Гёрліц був першим містом, з якого я розпочав свою несподівану подорож Німеччиною. Не знаю чому, але у своїх давніх планах на Дойчленд я планував, що колись почну знайомитися країною саме з Гёрліца. Воно й не дивно: розпочинати дивитися Німеччину з Баварії чи Гессена – це закруто. А от невеличке прикордонне містечко (до речі, найсхідніше у країні) – справа зовсім інша: вже не Польща, і ще не Німеччина у повному сенсі слова. Тим не менш від сусідніх польських містечок німецький Гёрліц відрізняється так само, як галицькі українські містечка від сусідніх польських.

До 1945 року Гёрліц і сусідній польський Згожелець буди одним містом. Того року кордон між ПНР і ГДР пройшов по річні Нейсе і розділив 900-річне місто на дві половинки. І сьогодні, навіть не зважаючи на відсутність кордону, як такого, міста сильно відрізняються. Всі цікаві пам’ятки архітектури (а їх близько 4000!) знаходяться на німецькому березі. На польському ж – радянські коробки і приватна забудова (щоправда, симпатична) у лужицькому стилі. Чим може похвалитися польський Згожелець, так це чудовою панорамою на сусідній німецький берег річки Нейсе.

Collapse )