Венеція: Сан-Марко
Вчора я закінчив свої розповіді про Німеччину (Саксонію). Нарешті, настала черга Італії. Вона вже настала давно, і все вже було написано і готово для розміщення в ЖЖ. Тільки от тоді вийшла неприємна ситуація, коли в мене при загадкових обставинах зникла флешка. Здавалось, я вже ніколи не повернуся до створення матеріалу про Венецію. Але вирішив все ж не відправляти великий фотоматеріал "про південне Вілково" в небуття, а все ж таки щось написати. Відверто кажу, що музи для відтворення старого текстового матеріалу в мене так і не з'явилося, і, напевно, вже не з'явиться. Тому, крім пари слів особистих вражень, переважна частина текстів про Венецію - з путівника "Афіши".

Для більшості Сан-Марко і є уся Венеція. Це і справді вона: із усім своїм багатством і марнославством, із хворобливим надлишком краси, з вічним святом. Тут резиденція влади, головна реліквія, головна площа (Пьяцца Сан-Марко, що навіть не вимагає назви: інші називаються скромно - кампо, тобто поле). На надлишок туристів безглуздо скаржитися - це головна частина Венеції. Вже у XІІІ столітті тут існувало щось на кшталт туристичної поліції.
( Collapse )
Для більшості Сан-Марко і є уся Венеція. Це і справді вона: із усім своїм багатством і марнославством, із хворобливим надлишком краси, з вічним святом. Тут резиденція влади, головна реліквія, головна площа (Пьяцца Сан-Марко, що навіть не вимагає назви: інші називаються скромно - кампо, тобто поле). На надлишок туристів безглуздо скаржитися - це головна частина Венеції. Вже у XІІІ столітті тут існувало щось на кшталт туристичної поліції.
( Collapse )