December 18th, 2012

Венсенський замок

Це був перший французький замок, який мені пощастило побачити. Це не дивно, адже Венсенський замок (Château de Vincennes) – найзручніший у плані добирання з Парижу. Не треба їхати дорогими поїздами, а достатньо лише сісти в центрі Парижа на метро (лінія 1) і доїхати до кінцевої зупинки, яка так і називається - Château de Vincennes. Замок з’явиться перед очима, як тільки ви вийдете з метро. Вхід на територію замка – безкоштовний. Платити треба лише якщо захочете піднятися на донжон (8,5 євро).

Венсенський замок (фр. - Château de Vincennes) був побудований для королів Франції в XIV — XVII століттях в околицях Парижа у Венсенському лісі, на місці мисливського угіддя XII століття. Навколо замку склалося місто Венсен, яке в наші дні є передмістям Парижа. Близько 1150 року на місці замку було побудовано мисливський будинок для Людовика VII. У XIII столітті маєток було розширено Філіпом Августом та Людовиком Святим (саме з Венсенського замку Людовик вирушив у фатальний для себе хрестовий похід в Туніс).


Collapse )

Луара (замість анонсу)

Можна безкінечно скаржитися на неймовірно високу вартість проїзду у французьких поїздах. Але, згодом доходиш висновку, що все ж таки все справедливо. Гірше б було, якби там були колєсніковскіє Хюндаї, та ще й за такою ціною, як в нас. Але у Франції - все по-іншому. З ранку сідаєш на поїзд в Парижі, і вже за годину часу ти в самому центрі країні - в долині Луари, де уздовж берега ріки через декілька кілометрів один від одного вишукалися в ряд одні з найгарніших замків Європи! Подивився один замок, стрибнув у поїзд, і за 6 хвилин вже дивишся інший. Ще десять хвилин - і ти в якомусь середньовічному містечку з замком, беффруа і фахверками.

Завтра починаю серію розповідей про подорожі долиною Луари. Місце відоме своїми багаточисельними королівськими замками і колишніми королівськими столицями. Цивільна архітектура долини Луари оригінальна, але стримана. Як правило, луарські містечка - це одно-двохповерхові будиночки з білого піщаника. Вони можуть бути або брудно-білого, або сірого кольору. Іноді на фасадах будинків - вкраплення з червоної цегли. Іноді трапляються і фахверкові будиночки - але також дуже стримані. І ще одна особливість Луари - дахи будинків і всі башти замків вкрити якимось чорним матеріалом, що нагадує не то плитку, не то - черепицю. При цьому така фішка траплялася мені лише в долині Луари.

Отже, завтра все побачите!