May 5th, 2015

Улюблене Поділля на травневі свята

Щойно повернулися з улюбленого Поділля. На цей раз їздили з родиною. Дуже насичено: близько 30 старовинних міст і містечок із замками, палацами, костелами, печерами та водоспадами. Маршрут вийшов такий: Бердичів - Хмільник - Летичів - Меджибіж - Маліївці - Дунаївці - Вел.Жванчик - Голозубинці - Кривчик - Рахнівка - Кам'янець-Подільський - Рихта - Кудринці - Скала-над-Збручем - Лосяч - Колиндяни - Шманьківчики - Чортків - Червоногород - Озеряни - Борщів - Кривче - Мельниця-Подільська - Дзвинячка - Окопи св.Трійці - Жванець - Хотин.

Всього проїхали близько 1700 км. Якщо їхати до Кам'янця з Києва, то краще - трасою через Житомир-Бердичів-Хмільник-Летичів-Хмельницький-Дунаївці. Дорога не погана. Дороги на Хмельниччині відносно добрі (я підкреслюю - відносно!), навть за до таких забутих сіл, як Маліївці. Майже всі дорогі на Тернопільщині, навіть загального користування держ. значення - це нереальна жесть. Їхати швидше 20-30 км на годину не виходить.

Але кожного разу переконуюсь, що наше українське Поділля краще за будь-яку Швейцарію. А як інакше можна пояснити, чому щоразу тягне в одні і ті самі місця по десятому разу, якщо є тисячи інших місць?

Collapse )