Андрій Бондаренко (andy_travelua) wrote,
Андрій Бондаренко
andy_travelua

Вроцлав. Базиліка Пр. Ельжбєти

Базиліка Пресв. Ельжбєти (або Гарнізонний костел) готичний храм, розташований поруч з майданом Ринок, один з двох найдавніших парафіяльних костелів у Вроцлаві.
Перший цегельно-кам'яний костел в цьому місці під титулом Св. Вавжинца постав ще на початку ХІІІ століття у романському стилі. У 1253 році він був переданий Генріхом III хрестоносцям, як монастирський храм. 31 березня 1252 рік парафію вперше названо на честь св. Ельжбєти.

Сьогоднішній тринавова базиліка постала на початку XIV віку в стилі редукційної готики завдяки Болеславу III. У 1309-1318 роках було зведено західне крило нави, в 1340 році було закінчено наву, у 1384 році - каплицю Пресвятої Діви Марії а в 1387 році – пресвітерій. Храм слугував, як костел вроцлавського парафіяльного патриціату і відображав його амбіції, конкуруючи за розмірами і величністю з єпископською катедрою Св. Яна.


Нави костелу вкрита простими хрестовими склепіннями, головна з них має висоту 29,7 метрів. Пресвітерій костелу відокремлений лише у внутрішньо незначними крилами. Бічні нави подовжені до кінця пресвітерію і закінчуються разом з ним.


Закінчена в половині XV ст. прилягаюча до костелу з півдня масивна башта має висоту 130,5 метрів, і є найвищою баштою в Сілезії.


Навколо костелу існувало кладовище, оточене вінцем маленьких будиночків «опікунів вівтарів», які підсилювали враження від величі костелу.


Входи і галереї постали на південній і північній сторонах, головний портал примикає до башти. Відносно скоромний західний фасад не має порталу і з огляду на прилягаючу до неї вулицю розташований косо по відношенню до осі костелу.


6 квітня 1525 року костел Св. Ельжбєти став першим з сілезьких костелів, який перейшов протестантам, а пастором став Амбросій Мойбан. Передача костелу повинна була відбутися в результаті виграшу вроцлавського патриція і королівського скарбника Генріха фон Рибіша в грі в кістки над майстром хрестоносців Ерхардом Скултетусом. 24 лютого 1529 під час бурі обрушилася дерев'яний каркас башти, і його рештки впали на оточуючий костел цвинтар. Католицькі письменники визначили це як Божу кару, яка впала на протестантів. Ті у свою чергу аргументували, що то, що в такому потужному катаклізмі ніхто не згинув, це свідоцтво особливої опіки Бога. Башту відбудовано в 1531-1535 роках зі значно меншим ренесансним завершенням у вигляді, існуючому до цього дня. У 1598 під час ремонту даху покладено черепицю «чернець-черниця», що утворює зразок червоно-зеленої шахівниці (аналогічні зразки існували тоді на дахах ратуші та костьолу Марії Магдалини). У 1649 році обрушилася частина покрівлі вежі.


Черговий раз серйозних руйнувань костел зазнав під час облоги міста неполеонівськими військами в 1806-1807 роках, коли було пошкоджено завершення башти, а також дах. У 1856-1857 роках провадять реконструкцію костелу, але під час робіт обрушується зовнішня стіна південного нефа, а разом з нею частина склепінь. після відбудови і укріплення конструкції костел знову відкрито 19 листопада 1858 року.


У костелі з часом з'явилося багате начиння, створене заможними міщанами, а також численне епітафії (приблизно 370 штук). У 1750-1761 роках Міхаель та і Беньямін Енглер, а потім Готліб Зейглер побудували в костелі великі органи. Інші, менші органи, що походять з 1718 року, побудовані через Адамом Гораціо Каспаріні, знаходяться тепер в актовому музичному залі Вроцлавського Університету.




Другу світову війну костел пережив без великих пошкоджень. Певний час він служив, як храм польської євангельської парафії, а в листопаді 1946 року був переданий католицькому польовому ординаріату, отримавши статус гарнізонного костелу. Служив також як концертний зал, його органи використовували під час фестивалю "Wratislavia Cantans". В соціалістичний період храм пережив три пожежі. Перша мала місце 4 червня 1960 році, коли від удару блискавки згоріла вершина башти і був пошкоджений дах. Дах і башта були відремонтовані, але 20 вересня 1975 року башта знову загорілася, а разом з нею оточуючі її ще дерев'яні підмостки. Остання, найстрашніша за наслідками пожежа 9 червня 1976 року спричинила майже цілковите знищення дерев'яного начиння костелу. Згоріли органи, покрівельний матеріал, обрушилися частково ребра склепіння головної нави, а склепіння полопалися. Тріснула також південна стіна головної нави і відділилась від вертикалі. Храм відбудовано лише в 1981 році. При реконструкції використано сучасну будівельну техніку, завершення вежі в давніх формах виконано із залізобетону. Реконструйована вежа має висоту 91,46 метрів.


Інтер'єрам повернено форми, наближені до готичних. Костел, а також оглядовий майданчик на башті були відкриті для вірних і відвідувачів в травні 1997 року. 31 травня того ж року Ян Павло II зробив самопожертву костелу, а шість років пізніше надав йому статус малої базиліки.





Tags: Вроцлав, Польща, Сілезія, костели
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 13 comments