Не лякайтесь, дивлячись на цю фотку. В Бланкенберге є трохи старовини, а головне – є море!
Направду, такого жахливого курорту я не бачив в своєму житті. Замість набережної з пальмами, замість паркових зон і атракціонів, берег моря в Бланкенберге щільно забудований житловими багатоповерхівками, які підходять впритул до моря. Вузенька смуга між багатоповерхівками і морем – то і є набережна без єдиного дерева, на якій розташовані одні за одним кав’ярні і власне, сам пляж, де проводять свій час бельгійці, називаючи це «відпочинком».
Особливої уваги вартують ціни в кав’ярнях. Уявляєте собі ціни в кафешках в історичній частині Венеції? Так от, помножте їх на три, і отримаєте ціни в бланкенбергських рестораціях. Ну, і головний негатив – то кількість людей. Щоб уявити, скільки їх там (це був вихідний), візьміть натовп людей на Сан-Марко в Венеції, додайте до них натовп на Ринку в Брюгге і перемістіть їх усіх на набережну в Бланкенберге. Уявили?!
Але негатив ми на цьому закінчуємо, і йдемо гуляти містом. Те, що можна назвати «історичним центром» або «старим містом», знаходиться далі від моря за багатоповерхівками, які надійно захищають місто від моря. Щоправда «історичним» центр можна назвати доволі умовно: на вид місту 120 – 130 років.
Скільки років цим «кам’яницям», я, направду, не уявляю. Але, погодьтесь, вони гарні!
А оці – ще новіші. Але також зроблені зі смаком:
Вілли, ймовірно, початку ХХ століття:
А ця, нова, біля нашого готелю, також замаскувалася від старовинну:
Цікаві еклектика і модерн також трапляються:
Найстаріша будівля Бланкенберге, це, напевно, костел св. Роха, що будувався протягом 1884-1889 в еклектичному стилі з елементами романського ренесансу:
Центральна вулиця міста:
Дивний пам’ятник на центральній площі:
Ще один храм Бланкенберге – неоготичний костел св. Антонія:
Хотілось би думати, що це – ратуша:
Третій храм Бланкенберге і не менш дивний пам’ятник поруч з ним:
