Андрій Бондаренко (andy_travelua) wrote,
Андрій Бондаренко
andy_travelua

Франція

Місяць тому я фактично закинув ведення журналу. Причина тому – непомірна завантаженість на роботі. Думав, що після виборів, нарешті, відпочину, але роботи стало ще набагато більше, ніж перед час передвиборчої компанії. Напевно, правильним рішенням було забутися хоча б на тиждень про роботу і провести тиждень в таких місцях, про які в житті ніколи і не мріяв. Так, про Францію я навіть і не мріяв. Це була така захмарна ціль, яку я навіть не міг дозволити собі поставити перед собою. Адже, Франція – це було для мене щось далеке, недосяжне, надмірно дороге і неосяжне як по території і красі. Коротше, я завжди вважав себе не достойним бачити її красу. Але, дякувати Богові, в житті бувають несподівані моменти, які дозволяють впритул наблизитися до мрії, хоч і не нездійсненної, і реалізувати її.

Для чого я їхав у Францію? Не лише побачити беффруа, якими марив останні пару місяців. Звичайно, хотів подивитися знамениті замки Луари. Головною ціллю було вперше в житті побачити нещодавно відкриту для себе таку архітектурну категорію, як «полум’яніюча готика». Незадовго до поїздки я десь прочитав, що справжня готика, насправді, є тільки у Франції. У всіх інших країнах це або підробка, або «варіації на тему». А якщо казати про «полум’яніючу готику» - то це вже чисто французька категорії.

Отже, запрошую разом зі мною віртуально відправитися у найготичнішу і найренесанснішу подорож у моєму житті. Маршрут такий: Львів – Вроцлав – Шарлеруа – Брюссель – Лілль – Париж – Венсен – Шомон-сюр-Луар – Амбуа – Шенонсо – Тур – Блуа – Шамбор – Вернон – Руан – Амьєн – Лілль – Шарлеруа – Краків – Львів.


Ми летіли з Вроцлава ryanair до Шарлеруа. Про це жахливе валлонське місто я вже розповідав в цьому році. Мені повезло взяти квитки туди і назад по чисто символічній ціні – близько 40 євро в обидва кінця. Але я рано тішився: Франція просто шалено дорога. Це не Німеччина і не Італія, і тим більш – не Польща. Поїсти і попити тут щонайменше втричі дорожче, а залізничний транспорт (єдиний спосіб пересуватися по країні) коштує в 20 разів дорожче за наш! При чому ніяких проїзних, типа як в Німеччині, у Франції не має. А ще – додайте вартість відвідання замків і інших визначних пам’яток, яка у кожному разі складає не менше 10 євро. При чому все зроблено дуже хитро: поки не купиш квиток, замок не побачиш навіть ззовні. Але, ніякі французькі ціни та інші негаразди не здатні ні на йоту зіпсувати враження від Франції!


Першим французьким містом, який я побачив, був Лілль – столиця найпівнічнішої провінції Франції Нор-Па-де-Кале. Сюди я прибув у вечорі по дорозі до Парижу і мав пару годин для того, щоб оглянути місто. Найперше, що кидається в очі, це те, що кожне французьке місто вже зараз по повній святкує Різдво. Центри міст прикрашені ілюмінацією, а центральні площі – ялинками.


А ось і перша беффруа!


В Ліллі ще є і ратуша, не менш симпатичніша за беффруа. Але сьогодні я вам всього не покажу, залишу багато цікавого для подальших докладних розповідей. А ми ж направляємося в Париж!


Забігаючи вперед скажу, що з побачених півтора десятка французьких міст, Париж мені сподобався найменше. Так вже сталося, що не люблю я столичні мегаполіси. Маленькі середньовічні містечка – це набагато ближче мені. Але все ж таки пробіжимося по головних символах французької столиці.
Тріумфальна арка на площі Шарль-де-Голль – Етуаль:


Паризька ратуша – найгарніша, як на мене, будівля Парижу:


Нотр-Дам де Парі! Як же без нього?


Собор, звичайно, вражає. Але у порівнянні з храмами, які мені довелося бачити в інших містах Франції, Нотр-Дам виглядає іграшкою :) Трохи деталей храму:


Так виглядає Лувр: колишній замок, а сьогодні – палац, де зібрана колекція шедеврів світового мистецтва:


Мону Лізу бачив. Венеру також :))


Напроти Лувру – готична церква Сен-Жермен з беффруа у стилі полум’яніючої готики. Саме звідси почалася Варфоломіївська ніч:


Оцініть деталі беффруа:


Ще один замок Парижа – Консьєржі:


Найготичніша беффруа світу – Сан-Жак:


Беффруа і полум’яніюча готика – два в одному! Насолоджуйтесь деталями:


В Париж ми ще повернемося пізніше. А поки за допомогою метро побуваємо у передмісті Парижу – Венсенсі, де розташований Вінсенський замок – резиденція французьких королів. На фото – лише донжон замку. Сама твердиня неймовірної величини, і про неї колись розповім окремо.


На території замкового подвір’я знаходиться каплиця у стилі полум’яніючої готики:


А ми сідаємо і швидкісний поїзд і буквально за півтори години опиняємося в долині Луари, знаменитої своїми замками епохи готики ренесансу. Перший замок на нашому шляху - Шомон-сюр-Луар, що знаходиться на березі Луари між містами Блуа і Амбуа:


Мені знадобилося дві години, щоб знайти вхід до замку, двічі обійшовши містечко, піднявшись і спустившись з гори. Довелося таки розстатися з 11 євро, щоб зробити цей знімок:


Шість хвилин їзди на регіональному поїзді – і ми в колишній королівській столиці Франції - Амбуа:


В центрі міста над Луарою височіє потужний замок французьких королів château d'Amboise:


Замок вражає своїми розмірами і величчю. Готична каплиця зліва – це місце поховання Леонардо да Вінчі:


А сам Леонардо да Вінчі провів свої останні роки у замку Кло-Люсе, який знаходиться в кілометрі від замку Амбуа:


Забудова історичного центру міста:


Багато мешканців Амбуа ще у середньовіччі влаштували собі домівки у схилах замкової гори:


Беффруа в Амбуа:


Найбільші враження залишив в мене замок Шенонсо на березі річки Шер:


Шенонсо належить до «замків на воді». Його ще називають «Дамським замком», оскільки в ньому завжди жили одні жінки – королеви та фаворитки французьких королів.


Варто побачити і інтер’єри. Вони – найбагатші серед інтер’єрів усіх замків Луари:


В місті Блуа знаходиться найбільший серед замків Луари. Він настільки великий, що на фотоапарат можна зафіксувати лише його четверту частину. Замок складається з 4 різних частин, які відображають періоди його розбудови: готика, полум’яніюча готика, ренесанс і класицизм:




Багатий на декор вхідний портал замку виконаний у стилі полум’яніючої готики:


Класицистичне і ренесансове крила замку:


Унікальні сходи, авторство яких приписують Леонардо да Вінчі:


Вид з замку на кафедральний собор Блуа:


Так виглядають вулички середньовічного Блуа:




Замок Шамбор – найвідоміший замок Луари. Напевно, в сезон тут стільки ж туристів, скільки на Сан-Марко в Венеції. Я ж насолоджувався замком наодинці:




По дорозі в Париж я випадково попав у місто Тур, де провів всього одну годину. Яким же було моє здивування, коли я випадково побачив у місті неймовірно грандіозний собор!


Маємо можливість роздивитися трохи деталей:


Ратуша в Турі. Також гарна:


В вечорі колеги попросили, щоб я їх зводив на бульвар Кліши – вулицю зелених ліхтарів та Мулен Руж. Власне, дивитися там нема на що: наш проспект Карла Марла в Дніпропетровську набагато симпатичніший. Єдине, від чого я отримав задоволення – це від лягушачих лапок, які пробував вперше в житті, та французького вина:


Найпопсовіше місце Парижа, куди всі туристи злітаються, як мухи на лайно:


Сам бульвар, зрозуміло, являє собою місце розпусти:


А от що мені дійсно сподобалося у нічному Парижі – це район Дефанс. Я байдужий до сучасного містобудування, але хай тек у Дефансі склав на мене дуже позитивні враження:




Попереду – найцікавіша частина подорожі – Нормандія. Її столиця, Руан – то місто, про яке я навіть дозволити мріяти собі не міг. Але такі попав туди. Але до того, зранку, було невеличке нормандське містечко Вернон. Осінь, готика і фахверки – все в одному:


Ратуша в Верноні:


Практично весь центр міста складається з середньовічних фахверкових будиночків:


Все, що залишилося від Вернонського замку. І той, навіть, частково фахверковий:


На протилежному березі Сени передмістя Вернона, яке має назву Вернонне. З моста добре видно місцевих замок і середньовічний млин. Зверніть увагу: осіння Нормандія – добра альтернатива осінньому Поділлю :)


Старий млин, що стоїть на опорах середньовічного моста ХІІ століття:


Замочок Шато-де-Труллє поруч з млином:


І, нарешті, ми дісталися до світової столиці полум’яніючої готики – міста Руан. Саме тут знаходяться три храми, які вважаться еталонами цього стилю. Руанський собор – найграндіозніший і найвражаючий храм, який мені доводилося бачити в житті!


Мовчки насолоджуйтесь деталями:






Але я передусім їхав в Руан для того, щоб побачити церкву Сен-Маклу. Саме вона вважається світовим еталоном полум’яніючої готики.

Взагалі, весь тиждень я дивувався, як це так, що моя подорож проходить гладко, без ексцесів, з постійними везіннями і приємними несподіванками. І я відчував, що має відбутися щось, до додасть до моєї солодкої подорожі ложку дьогтю. І воно відбулося. Церква Сан-Маклу, яка за великим рахунком була основною ціллю подорожі до Франції, виявилася на реконструкції. При чому, вона не просто стояла в риштування, а була повністю обнесена дерев’яним каркасом. І лише частину шпилю можна було роздивитися:


Не можу передати словами, на скільки це зіпсувало мій настрій. Я взагалі хотів все кинути і їхати геть. Але потів взяв себе в руки, і пішов таки дивитися інші шедеври полум’яніючої готики. Один з них – церква Сен-Уен, що належала монастирю бенедиктинок:




А достойною компенсацією за Сен–Маклу став руанський Палац Юстицій – грандіозна споруда XV століття, також у стилі полум’яніючої готики:






Беффруа на беффрує:


Ренесансний особняк Буртерульда (1501 - 1537 роки) напроти Руанського собору:




Ще одна родзинка Руана – це величезна кількість фахверкових будинків в історичній частині міста. Вони настільки різноманітні, що в мене пішло дві годити тільки на те, щоб їх роздивитися і зробити півсотні фоток:




Міська брама Руана з годинником і беффруа:


Нормандські фахверки самі лізуть в кадр:




У вечорі я на годинку зупинився в місті Амьєн – столиці Піккардії. Тут розташований ще один відомий французький собор. Собор знаменитий двома речами:
- він є еталоном чистішої високої французької готики,
- він є найбільшим за місткістю прихожан храм у Франції:


Цілком природно, що в Амьєні і є беффруа:


Є ще й ратуша, але її сьогодні не покажу :)

Частину ночі перед автобусом на Шарлеруа і провів у Ліллі, про який вже розповідав на початку розповіді. Більшість населення Лілля – негри і араби. Але на відміну від майже сусіднього Шарлеруа, більшість з них виглядає якось благородно і по-європейськи. Уявіть собі, я півночі без будь якого страху гуляв по Ліллю. Не бачив жодної розбитої вітрини і вікна, що в Шарлеруа є нормою.


З ранку літак доставив мене з Шарлеруа до Кракова. Вже вдруге в цьому році я гуляв Краковом і намагався зрозуміти його. І вдруге не зрозумів. Є міста, які зовсім не вставляють. Таким міст небагато, і Краків – один з них. Може вам і сподобається, але мене Краків як не вражав, так і не вражає:




Напевно, візьму паузу в подорожах. Стомився я від них. Так багато подорожувати не можна. Це притупляє відчуття ейфорії і нівелює насолоду. Дякую за увагу!
Tags: Луара, Нор-Па-де-Калє, Нормандія, Париж, Піккардія, Франція, беффруа, замки, костели, осінь, полум'яніюча готика, ратуші
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 69 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →