?

Log in

No account? Create an account
Бердичів: монастир-фортеця кармелітів - Andy_Travel-UA [entries|archive|friends|userinfo]
Андрій Бондаренко

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Бердичів: монастир-фортеця кармелітів [May. 14th, 2013|09:49 am]
Андрій Бондаренко
[Tags|, , , , ]

початок розповіді про Бердичів дивіться тут

Фортеця-монастир кармелітів босих – головна і найвідоміша пам’ятка Бердичева. Завдяки величній бароковій архітектурі у поєднанні з оборонними спорудами та мальовничим місцем розташування на пагорбі над розливом річки Гнилоп’ять комплекс не поступається за величчю найвідомішим католицьких кляшторам на території колишньої Жечі Посполитої. Це і до сьогодні одне з найголовніших місць паломництва у католицькому світі – тут знаходиться шанована серед католиків ікона Бердичівської Божої Матері.

За легендою, власник Бердичева, київський воєвода Януш Тишкевич перебуваючи в турецькому полоні, побачив сон, у якому ченці-кармеліти молилися за його визволення перед іконою Богородиці. Тишкевич уві сні дав обітницю Божій Матері, що збудує в Бердичеві монастир на її честь. Невдовзі по своєму поверненню з полону Януш Тишкевич заснував монастир і згодом подарував йому чудотворний образ Божої Матері, який здавна зберігався в будинку його предків.

В 1630 році Тишкевич віддає свій замок католицькому ордену босих кармелітів для розташування кляштору. А в 1634 році бердичівські кармеліти закладають підземний Маріїнський костел, будують торгівельні склади, крамниці та інші господарські будівлі, поширюють мури фортеці.


Замок, перетворений на орденський монастир, споруджено на пагорбі над річкою Гнилоп'ять. Її широке річище оточує його з південної та західної сторін.. Ансамбль монастирських будівель оточувався оборонними мурами з бійницями, наріжними вежами та новоіталійськими укріпленнями, збудованими під керівництвом архітектора Яна де Вітте в середині XVIII сторіччя.


Монастирські будівлі, обнесені валом з підйомним мостом і гарматами, представляли собою добре укріплену фортецю, в якій постійно знаходився гарнізон для захисту монастиря від нападів татар та козаків. Фортеці дається назва "фортеця найсвентшей Марії панни".

В 1643 році в 18 км від м. Бердичева в Богданівському лісі знаходилась ставка Богдана Хмельницького. В червні 1648 року війська під керівництвом його соратника Максима Кривоноса, які направлялись на місто Зборів, нанесли цілий ряд ударів польським військам Яреми Вишневецького, в числі яких були тисячі солдат Януша Тишкевича з Бердичівського гарнізону, і звільнили ряд населених пунктів Житомирщини: Бердичів, Бистрик, П'ятку, Чуднів та інші. "Босі кармеліти" залишають Бердичів і забравши з собою образ Божої Матері, переїздять до Львова. Фортеця з залишками військ Януша Тишкевича надавала опір козацьким військам. 18 липня 1648 року повстанці під проводом Максима Кривоноса штурмом взяли фортецю і майже повністю її зруйнували. Основні сили Богдана Хмельницького пішли на захід, а козаки залишилися охороняти звільнену територію до кінця війни.


Після придушення народного повстання 1702-1704 рр. кармеліти знову поселяються в Бердичеві, повертають з Львова образ Божої Матері і вигравши судовий процес у нащадків Януша Тишкевича, в 1717 році починають відбудовувати фортецю. Так як спокій на Україні був лише зовнішній, кармеліти особливу увагу приділяють укріпленню фортеці: старі мури ремонтуються і значно поширюються, за допомогою королівської влади фортеця озброюється міцною артилерією, ставиться підсилений гарнізон. Фортеця перетворюється в значне військове укріплення.


З 1739 по 1754 рік кармеліти, використовуючи відносний спокій у краї, будують новий великий надземний костьол над старим "дольним" (підземним). На його будівництво коштів не шкодували. Будівництвом керували архітектори з Німеччини та Польщі Ян де Вітте та Григорій Тарнавський. З Італії запрошують відомого художника Веніаміна Фредеріче. Кармеліти закладають в с. Бистрик цегельну майстерню, з Поділля привозять камінь в плитах.




Зведений у архітектурних формах бароко, костьол у своїй об'ємно-просторовій композиції поєднав принципи побудови базилікального храму (перший ярус костелу прямокутний у плані, поділений на три нави) та хрещатого храму (другий ярус костелу у плані має форму латинського хреста з куполом на високому барабані, розміщеному на перехресті центральної нави та трансепту). Купол костьолу завершено світловим ліхтарем. Увігнутим головним фасадом костьол спрямовано на схід. Фасад цей поділений профільованими пілястрами та колонами з коринфського характеру капітелями. До верхнього костьолу провадять кам'яні сходи, які з обох сторін оточують вхід до нижнього костелу. До середини верхнього костьолу ведуть три прямокутної форми портали з кам'яними обрамленнями. Над середнім порталом – гербовий картуш – плита з дарчим написом, яка не збереглася, та балкон з балюстрадою (для відправи богослужінь для прочан), на тлі отвору з напівокруглою перемичкою, кам'яним обрамленням, профільованим карнизом та замковим каменем у центрі перемички.


Над бічними порталами розташовано аналогічний декор з монограмами "IHS" і "MARIA" в овальних обрамленнях та декоративних віночках у формі серця. Колони та пілястри підтримують фриз з тригліфами, лавровими віночками з пальметами, та профільований розкрепований горизонтальний карниз. Фасад вінчає фронтон з хвилястим карнизом у стилі бароко.


У центрі фронтону знаходиться кам'яний барельєф Матері Божої Бердичівської на фоні завіси у формі літери "М" зі звисаючими фалдами та королівською короною над головою Мадонни. Нижче – балкон з балюстрадою для сурмачів, які у XVIII сторіччі щоденно вранці грали "зорю" або релігійні пісні на честь Матері Божої. На фронтоні – кам'яна скульптура Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії з канделябрами з боків. На цоколях звивів карнизу – статуї Св. Терези в ім'я Ісуса і Св. Івана в ім'я Хреста, учителів Церкви.


Над перехрестям трансепту з центральною навою – купол з ліхтарем (висотою 24 м, шириною 11,5 м у барабані). Ліхтар, з чотирма прямокутними та вісьмома овальними вікнами, оздоблено тосканського характеру пілястрами та профільованим карнизом зовні барабану. У покрівлі куполу – чотири сліпі віконця із закритими металом отворами. Чотирикутний ліхтар із заскленими віконцями увінчаний хрестом з яблуком у підніжжі, розташованим посеред чотирьох канделябрів.


По обидві сторони фасаду костьолу підносяться триярусні годинникові вежі з ліхтарями, оздобленими у просвітах отворів золоченими гірляндами. Одна з веж (над входом до келій, заввишки 32,9 м) слугувала для сторожової охорони фортеці, а друга, що мала висоту 36,4 м, була призначена на дзвіницю. У ній до першої світової війни висіли три дзвони, дзвін яких лунав на відстані до 20 км. Вежі, купол костелу та його дахи вкриті міддю.


Особливо пишно прикрашено костьол з середини: позолотою, ліпкою, різьбою та малюнками "альфреско", де барочна основа гармонійно поєднана з стилем "рокайль" – це мода в орнаменті ліпного, різного, кованого мистецтва.




В ці часи Ватикан в особі Папи римського Бенедикта XIV особливо ретельно допомагає будівництву костьолів на Україні. В 1754 році Бенедикт XIV надсилає до Бердичівського костьолу прикрашені коштовними діамантами золоті корони на "чудодійний образ". Коронація ікони проведена з небаченою пишністю 16 липня 1756 року.


Навесні 1768 року російський генерал Кречетніков з восьмитисячним корпусом пішов до Бердичева, де схоронились прибічники Барської конфедерації. Двадцять п'ять днів продовжувалась осада фортеці, після жорстокого обстрілу фортеця здалась, її гарнізон був роззброєний, фортеця зруйнована. За наказом цариці Катерини II, генерал Кречетніков наказав познімати гармати з мурів бердичівської фортеці, як і з інших фортець, що допомогло в значній мірі придушити як повстання конфедератів, так і повстання українського селянства.


Польща, як самостійна держава, з 1795 року зникає з карти світу. В зв'язку з цим роль та положення Босих кармелітів різко змінюється. За наказом російського царя в 1832 році закривається кармелітанська школа, монастирська друкарня, яку перевели в місто Житомир. З 1846 року заборонено випуск бердичівських календарів за їх політичний зміст. У 1866 році в Бердичів прибув з військами російський генерал-губернатор. Він вигнав монахів, конфіскував будівлі монастиря для потреб державних установ (поліції, пожарної дружини, військової установи), а частину будівель передав місцевим купцям під склади товарів. Конфіскували землі, промислові підприємства та інше, що раніш належало кармелітам.


З 1871 року по 1881 рік проводиться ремонт костьолу на кошти прихожан без змінення виду і фасаду. З 1889 року ведеться переписка бердичевлян-католиків з царським урядом про необхідність повернення колишнього монастиря, але без особливих успіхів. Восени 1904 року під час відвідування Бердичева начальника краю М.В. Клейгильса, католицьке духовенство підняло клопотання про повернення костьолу дзвіниці. Клопотання це мало успіх. Вийшов Найвисокійший дозвіл і 15 листопада 1904 року башта-дзвіниця була повернена костьолу.


У XIX сторіччі між бастіонними мурами фортеці перед надбрамною вежею було збудовано парадну масивну браму з підвішеним у її проїзді ліхтарем. Головний фасад цієї брами був розчленований здвоєними пілястрами з тосканського характеру капітелями, які підтримували трикутний фронтон, у тимпані якого розміщувалась художня композиція, вірогідно Матері Божої Шкаплерної зі Св. Симоном Стоцьким. Фронтон завершувався статуєю Прісно-діви. За брамою, по обидві сторони проїзду до надбрамної вежі, знаходилися єврейські лавки.


В період з 1909 по 1914 рр. проводиться капітальний ремонт костьолу за ескізами архітектора Шиллера. Але Громадянська війна 1917-1921 рр. в черговий раз завдає значної шкоди спорудам монастиря: у 1919 році в башті розташовувався командний пункт більшовицьких загонів на чолі з Щорсом.

11 листопада 1925 року відбулася важлива подія для старої фортеці – в ній був заснований історичний музей. Це був тільки початок. У 1928 році для того, щоб запобігти повному знищенню цього пам‘ятника, були вжиті рішучі заходи – Рада Народних Комісарів УРСР проголосила колишній монастир "Босих Кармелітів" Державним Історико-культурним заповідником. Було взято до уваги наукове значення цього монастиря, як історичного пам’ятника. Але костьол залишали віруючим. Та через два роки – у 1930 – мотивуючи різними причинами, костьол в релігійної громади було відібрано, він перейшов до Держзаповідника. В ньому розташовується архівне правління, студентський гуртожиток, а в нижньому храмі – кінозал.


Під час Другої світової війни фортеця і монастир були майже повністю зруйновані. Костьол був зруйнований на 40%, всі музейні експонати, цінності розграбовані, знищені до такого ступеня, що вже не підлягали реставрації.

На фото – наслідки вже сучасних руйнувань:


У 1958 році стали підійматися питання про відновлення храму. Рішенням Укрреставрації в 1970 році почались клопоти по відновленню історико-архітектурного пам'ятника Комплексу споруд Кармелітського монастиря. Роботами з реставрації керували В. Корнеева і І. Макушенко. У 1982 році на території фортеці пройшли зйомки художнього фільму "Сто перший" Одеської кіностудії.


У 1991 історичне коло замкнулося і все повернулося туди, звідки почалось – об’єкт було передано в руки релігійної громади та монахів. Сьогодні тут діє Санктуарій Матері Божої Бердичівської, що 27 жовтня 2011 року оголосили всеукраїнським національним.




Розповідь підготовлено за матеріалами роботи "Санктуарій Матері Божої Шкаплерної у Бердичеві. – Видавництво Отців Кармелітів Босих. – Краків, 1998" (http://my.berdychiv.in.ua/images/pam/g056.htm)
LinkReply

Comments:
[User Picture]From: rbrechko
2013-05-14 10:38 am (UTC)
Монастир - красень!
(Reply) (Thread)
[User Picture]From: andy_travelua
2013-05-14 06:41 pm (UTC)
Так, не поступається жодному польському! :)
(Reply) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: orian_arks
2013-05-14 05:56 pm (UTC)
Шикарна споруда. Дякую!
(Reply) (Thread)
[User Picture]From: andy_travelua
2013-05-14 07:57 pm (UTC)
Немає за шо! Але дійсно вона шикарна.
(Reply) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: haidamac
2013-05-25 08:58 am (UTC)
я його ще пам'ятаю невідреставрованим, за часів Совдепії (навіть не пригадаю, що там тоді було)
А ми з друзякою прямо серед його мурів пили смачне "Бердичівське" з горла, і навіть не підозрювали, що то одна з найбільших католицьких (ну принаймні в польському світі) святинь. Такі от рагулі колись були... :)
(Reply) (Thread)
[User Picture]From: andy_travelua
2013-05-27 08:33 am (UTC)
Так, рагульство - то серйозна проблема українства... ?)
(Reply) (Parent) (Thread)