Андрій Бондаренко (andy_travelua) wrote,
Андрій Бондаренко
andy_travelua

Beyoğlu, Galatasaray

Бейоглу (Beyoğlu) — район на північному березі Золотого Рогу, нове місто напроти Старого Константинополя. Тут відвіку селилися іноземці і іновірці: генуезькі купці колись заснували на березі затоки колонію Галата (Galata) і добилися у візантійського імператора майже повної екстериторіальності; навіть місцевий губернатор призначався з Генуї. Символ незалежності італійської колонії — сувора Галатськая башта — до цих пір височіє над Золотим Рогом.

 



Площа Таксим (Taksim), центр Бейоглу і всього європейського Стамбулу, — ідеальний початковий пункт для прогулянок по району: вона знаходиться на самій вершине високого горба, так що куди ви не підете — треба буде спускатися з гори. У центрі площі — монумент Республіки, поставлений в 1928 році. Пам'ятник досить забавний: з кам'яної арки в обидві сторони, як миші, лізуть бронзові турки, в один бік — солдати, в іншу — мирні громадяни (втім, теж вельми войовничого вигляду). І тих і інших очолює, зрозуміло, Ататюрк.



Поруч з площею знаходиться один з не багатьох пам’яток християнської культової архітектури більш пізньої доби, які власне залишилися християнськими на відміну від багатьох візантійських храмів, що стали мечетями – Грецька православна церква.





Центральний нерв Бейоглу — вулиця Істіклаль (İstiklal Caddesi), у минулому — прославлена Grande Rue de Pera, головна магістраль європейського Константинополя, район посольських особняків, європейських мод, вільних вдач і взагалі усілякого вольтер'янства.






Вулиця, що спускається від площі Таксим до Золотого Рогу, за словами старовинного краєзнавця, «довга, як нескінченні інтриги її мешканців». За останні сто років характер її, звичайно, змінився, проте сліди колишньої чарівливості ще помітні. Велика частина барів і нічних клубів Стамбулу знаходиться на Істіклаль або в радіусі ста метрів від неї.





Після площі Тюнель вузькі вулиці починають все крутіше падати вниз. На розі лівої — вулиці Галип-дідові (Galip Dede Caddesi) — знаходиться Обитель дервішів, що крутяться (Mevlevihanesi). Через деякий час провулок, що стає все крутіше, роздвоюється. Лівий рукав — Шахкулу-бостан (Şahkulu Bostan Sokak) — вже абсолютно італійська Галата: ступені замість мостовій, на недосяжній висоті розвівається білизна, а навколишні підворіття прикрашені левовими масками. Крізь таке підворіття в кінці провулка можна вийти на безіменну вулицю, скрутити наліво — і тут же опинитися у круглої Галатськой башти (Galata Kulesi, 1348), головного оплоту генуезької Галати.



Башта побувала за своє життя в'язницею, маяком, казармою і арсеналом, а зараз перетворилася на туристичний атракціон, і маленька площа булижника у її підніжжя завжди забита туристичними автобусами. Всередині — туристичні кафе і невиправдано дорогий ресторан, але треба визнати, що вигляд, що відкривається з кругової оглядової галереї вгорі, — чи не кращий в місті.






Галатський міст:




Галатасарай з Золотого Рогу. Українці – скрізь :)








Вид на Бейоглу з Босфора:



 
 
Tags: istanbul, архітектура, замки, церкви
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 4 comments