Датою застування поселення вважається 1362 рік, коли литовськими феодалами, які на той час були володарями Болохівської землі, було побудовано перший дерев’яний замок.
У І половині XV століття поселення переходить до Польщі, і в 1429 році отримує від короля Стефана Баторія Магдебурзьке право.
Протягом XV – XІV неодноразово спалювався турками і татарами. Року 1579 кам’янецький староста Ян Потоцький будує на її місці муровану фортецю, яка частково дійшла і до наших часів.
В найкращому стані перебуває круга вежа, що нагадує корону – єдина башта замку, що вціліла:
Вціліла і більша частина замкової стіни:
У 1606 році до Летичева прибули монахи-домініканці, які заснували тут монастир, будівництво якого тривало до 1638 року.
Домінантою монастиря є костел Успіня Діви Марії, який отримав назву на честь ікони Пресвятої Діви Марії Богородиці, привезену з Ватикану і дарованою домініканцям папою Кліментом VІІ.
У 1724 році завершилася побудова келій монастиря.
Протягом 1648-1652 років містечко декілька раз було атаковано козаками Богдана Хмельницького і спалено. Проте чудотворну ікону домініканцям все ж вдалося перевезти до Львова.
В 1672 році Летичів перейшов під турецьку владу, а через 6 років був знову відбитий польським військом короля Яна Собеського. Внаслідок другого подвлу Польщі у 1793 року містечко перейшло до Російської імперії.
Найбільш відомою постаттю в історії Летичева став подільський народний месник Устим Кармалюк. У 30-ті роки ХІХ століття місто стає центром народного повстання проти дворянства і московської окупації під керівництвом Кармалюка.
Пам’ятник народному герою стоїть у центрі Летичева поруч із вежею замку (1974 рік, архітектор В.Зноба), а сам Кармалюк похований на міському кладовищі.
Дивіться також: ЛЕТИЧІВ-2014
