?

Log in

No account? Create an account
СУТКІВЦІ, Хмельницька обл - Andy_Travel-UA [entries|archive|friends|userinfo]
Андрій Бондаренко

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

СУТКІВЦІ, Хмельницька обл [Jul. 27th, 2009|11:54 am]
Андрій Бондаренко
[Tags|, , , ]

Сутківці – село в Ярмолинському районі Хмельницької області, що знаходиться приблизно в 5 кілометрах від Шарівки. Знайти село та його визначні пам’ятки досить просто: на трасі Хмельницький – Кам’янець є дороговказ «Церква-замок…»

Перша пам’ятка – оборонна церква Покрови Богородиці, яка представляє собою неповторне диво фортифікації, яке не має аналогів в Україні. Церква знаходиться в східній частині села, на кінці мису, що підноситься над заплавою річки Ушиці.


Робота Сецинського під назвою «Древнейшие православные церкви в Подолии» розповідає, що у 1407 році подарував угорському вихідцеві Хотьку Кроату і його синові Олександру Ярмолинці з навколишніми селами, в числі яких були Сутківці. При розподілі маєтку між синами Олександра, Сутківці дісталися Федору, від якого пішов дворянський рід Сутківськіх. . У 1493 році в селі числилося, за свідченням перепису, сім дворів. В XVI сторіччі Сутківцамі володіли Сутківські: Дахно Федорович (помер у 1534 р.) і Іван Дахновіч (помер у 1593 р.), на якому припинився рід Сутківськіх; дочка Івана - Варвара успадкувала село і принесла його в додане своєму чоловікові, Олександру Балабану, старості Вінницькому, який в 1623 р. побудував на горі замок, розвалини якого існують понині. Балабани володіли селом до кінця XVII сторіччя, потім воно перейшло Грабянкам.

Церква датується 1476 роком. Хоча, очевидно, оборонна споруда на цьому місті існувала ще з XIV століття, яка тоді була перебудована на церкву-замок.


Існує багато описів цієї церкви, але усі вони так перенаповнені незрозумілими для більшості звичайних людей термінами, що немає великого бажання цитувати їх. Скажу трохи від себе, що храм являє собою хрестову двоярусну споруду, до якої з чотирьох боків прилягають могутні півкруглі башти. Нижні яруси трьох башт мають по 5 амбразур, а верхні опоясані великою кількість бійниць. Пораховано, що церква мала 95 бойових точок! Ширина стін теж говорить сама за себе – близько 1,7 метри.


Храм протягом XVI – XVII століть неодноразово горів, а тому багато перебудовувався. Найпотворнішої перебудови церква зазнала наприкінці ХІХ століття: гонтові дахи поміняні на залізні, а високий двоскатний дах з барочною главкою та кам’яними фронтонами замінений дерев’яним барабаном з шатровим верхом, а дерев’яна дзвіниця взагалі була спотворена до невпізнанності, та ще й в московському силі.
На цій світлині, автором якої є Олена Крушинська, ми можемо спостерігати, як виглядала церква у 2004 році:


Але старі добрі часи для цього подільського дива все ж повертаються: церкви повертають автентичний вигляд. Дерев’яну дзвіницю в неросійському стилі вже прибрали, а дахи вже майже завершують вкривати ґонтом.


На протилежному від церкви-замку пагорбі стоїть залишки вже справжнього замку – другої визначної пам’ятки Сутківців. До будівництва замка на цьому місці існувало городище, укріплене кам’яним оборонним муром. У другій половині XV століття на північний захід від нього було почато будівництво регулярного баштового замку.


Замок являв собою прямокутний двір розмірами 66х60 метрів, оточений стінами, по кутах якого стояли п'ятигранні башти бастіонного типу. По осі мису до північно-західної стіни примикала квадратна в плані надвратна башта. Башти мали по 4 яруси і з'єднувалися бойовими галереями, що проходили по внутрішньому периметру оборонних стін.
Башти мали по 4 яруси і з'єднувалися бойовими галереями, що проходили по внутрішньому периметру оборонних стін. З південного сходу і північного заходу були влаштовані рови шириною близько 15 м. В'їзд в замок був з північно-західного боку. У 1567 р. споруда була сильно зруйнована, потім під час ремонту стіни частково знижені, деякі бійниці розтесали під вікна. З кінця XVII в. замок втратив оборонне значення.
На сьогодні з 4 башт замку збереглася лише східна. Також проглядаються фрагменти мурів.


ЗАМОК, XIV-XVII вв. Расположен на продолговатом пологом мысу, отделенном от возвышенности, занимаемой селом, долиной ручья.
В середине XIV в. на замковом холме существовало мысовое городище, укрепленное с северо-западной стороны каменной оборонительной стеной. Во второй половине XV в. к северо-западу от него было начато строительство регулярного башенного замка - одной из опорных точек южной оборонительной линии на пути вторжения в южнорусские земли татарских полчищ. Древняя стена XIV в. стала основой юго-восточной оборонительной стены замка. На первом этапе были возведены его северная и западная башни. Строительство было завершено в третьей четверти XV в. возведением восточной и южной башен и одновременным повышением высоты оборонительных стен. На этом этапе замок представлял собой прямоугольный двор (66Х60 м), окруженный стенами, по углам которого стояли пятигранные башни предбастионного типа. По оси мыса к северо-западной стене примыкала квадратная в плане надвратная башня. Башни имели по 4 яруса и соединялись боевыми галереями, проходившими по внутреннему периметру оборонительных стен. С юго-востока и северо-запада были устроены рвы шириной около 15 м. Въезд в замок был с северо-западной стороны. В 1567 г. сооружение было сильно разрушено, затем во время ремонта стены частично понижены, некоторые бойницы растесаны под окна. С конца XVII в. замок утратил оборонное значение.
В настоящее время территория замкового двора представляет собой относительно ровную площадку; с северо-востока и юго-запада она ограничена естественными склонами, с северо-запада и юго-востока сохранились остатки оборонительных рвов. В северо-западном рву просматриваются фрагменты мостовых опор. На некоторых участках под слоем дерна прослеживается периметр стен замка. Из пяти его башен уцелела восточная с фрагментом примыкающей оборонительной стены и часть напольной стены северной башни. Восточная башня - пятиугольная в плане, меньшей стороной обращена в сторону замкового двора. Сохранились неполных три яруса из четырех: первый - более чем наполовину засыпан землей, второй - с десятью пушечными бойницами и третий - с шестью бойницами, растесанными под окна. Стены башни сложены из рваного камня-известняка, наружные углы выложены из тесаных белокаменных блоков.
На фасадах между вторым и третьим ярусами проходит белокаменный пояс в форме полувала. Конструкция стен трехслойная, с забутовкой в средней части, толщина их в нижнем ярусе достигает 3 м. В интерьере сохранились гнезда от междуэтажных балочных перекрытий; в толще стен проходят наклонные каналы для отвода пороховых газов. К наиболее интересным оборонительным устройствам башни относится машикуля, наружный проем которой заложен, а белокаменные консольные блоки срублены в уровне стены.
Замок относится к типу ранних регулярных замков, сохранившихся в Хмельницкой области. (ПГА, т. 4, с. 232-233)

Коментар: Церква Покрови. Збудована в 14 - 15 ст. як оборонна споруда, в 1476 р. перебудована в церкву, при цьому в першому ярусі влаштовано цегляні нервюрні склепіння, в другому - готичні щипці. В 2 половині 18 ст. над притвором збудовано дерев'яну дзвіницю. В 1859 р. церкву покрили новою гонтою. В 1894 р. розібрано щипці. Всередині церкви є фрескові розписи 16 ст., олійні розписи 1909 р.
Кожна апсида має в першому поверсі кругле вікно, нижче яких були по три амбразури (нині закладені). В другому поверсі кожна апсида має по п'ять амбразур. Мури завершуються ґзимсом, що спирається на кам'яні кронштейни та арочки. В цих арочках теж були бійниці, нині замуровані.
Іконостас споруджено в 1829 р.
В 1903 р. під час ремонту форму дахів цілком змінено і дуже погіршено.
Один з дзвонів церкви має напис : "РОКУ БОЖІЯ АУОS" [=1476 р.] На підставі цієї дати споруду звично датують 1476 роком, хоч Сіцінський і звертав увагу, що дзвін не має прямого зв'язку з будівництвом церкви. [Я гадаю, що споруда давніша за цей дзвін, можливо, відноситься до 1 половини 15 ст.]
В церкві було стародруковане євангеліє, що мало два дарчих написи : 1639 р. про приналежність книги до церкви Воскресіння у Свистельниках; 1705 р. про приналежність книги до церкви св.Трійці у Хомятичах [Сецинский Е.И. Церковь-замок в с.Сутковцах Летичевского уезда. - Каменец-Подольский : 1889 г. - 18 с.; Сіцінський Є. Оборонні замки західного Поділля 14 - 17 ст. - К. : 1928 р., с. 83 - 84; ПГА, т. 4, с. 233 - 234]. Церква є [КХм]..
А ось що пишеться у ПЦ : церква Покрови має план квадрату з 4 півколами діаметром 2 саж. (4.26 м), загальна довжина - 8 саж. (17 м). Товщина стін внизу - біля 1 саж. (2.13 м). Три півкола - північне, східне і південне - утворюють башти з широкими зубчастими ґзимсами. На західному боці збудована 2-ярусна дзвіниця. Дах середньої частини двосхилий, з маленькою главкою. В центрі нижнього поверху - стовп діаметром 2 саж. (4.26 м), на який спираються низькі (висотою не більше 3 саж. - 6.4 м) склепіння. У церкві всього три невеликих круглих віконця. У кожному півколі на висоті 1.5 арш. (106 см) від підлоги - по три амбразури; вони замуровані, але їх добре видно. Новий іконостас 1829 р.
Верхній поверх стелі не має - тільки дах. Стіни на зріст людини. У кожному півколі по 5 амбразур і множество отворів у ґзимсах. Існує думка, що церква збудована за короля Сигізмунда Іванаом Баладуком [[ген.-майор Флиге] Атлас Подольской губ. - ЖМВД, 1843 г., т. 2]. Якщо припустити, що цей Іван Баладук тотожній Іванові Сутковецькому (його надгробна плита з датою 1593 р. знаходиться всередині церкви, то церква збудована у 16 ст.

[с. 45]Сутковцы - село Подольской губ. Летичевского уезда при реке Ушице. В 1407 году В. К. Витовт пожаловал венгерскому выходцу Хотьку Кроату и сыну его Александру Ярмолинцы с окружающими селами, в числе которых были Сутковцы; при дележе имения между сыновьями Александра, Сутковцы достались на долю Федора, от которого пошел дворянский род Сутковских. В 1493 году в селе числилось, по свидетельству переписи, семь дворов. - В XVI столетии Сутковцами владели Сутковские: Дахно Федорович (ум. 1534) и Иван Дахнович (ум. 1593), на котором прекратился род Сутковских; дочь Ивана - Варвара унаследовала село и принесла его в приданное своему мужу, Александру Балабану, старосте Винницкому, который в 1623 г. построил на горе замок, развалины которого существуют поныне. Балабаны владели селом до конца XVII столетия, затем оно перешло Грабянкам, потомки которых владеют им поныне [Сецинский, Древнейшие православные церкви в Подолии, стр. 4-18. Slownik geograficzny т. XI, стр. 610. Архив Ю.-З. России ч. VII, т. II, стр. 504 и ч. VIII, т. II, стр. 335. Jablonowski, Zrόdіa dziejowe, т. VIII, стр. 168, 189, 223, 293 и 294.]. В XVI и XVII столетиях село подвергалось часто разорениям: так люстрации обозначают в нем в 1530-1542 гг. 5 дворов, в 1665 - 12, в 1569 - 4, в 1578-1583 - 6 и в 1661 г. только 2 двора, каждый раз почти оговариваясь, что село было опустошено. В конце XVIII и начале XIX столетия владельцем был известный мистик Фаддей Грабянка, у которого в Сутковцах проживал некоторое время европейский авантюрист, называвший себя графом Калиостро.
В Сутковцах есть древняя православная церковь во имя Покрова Пресв. Богородицы, построенная Сутковскими в XV столетии, о чем свидетелствует надпись на одном из колоколов, обозначающая 1476 год. Эта церковь из серого камня, толщина стен которой почти достигает одной сажени, с остроконечными, конусообразными башнями, амбразурами и бойницами представляет в высшей степени любопытный памятник южно-русской архитектуры в средние века. Это - церковь-замок; она [с. 46]построена в виде крепости в два этажа; в нижнем помещается собственно храм, верхний же служил для целей защиты. И наружный вид, и внутреннее устройство показывают, что эта древняя православная церковь построена еще в то время, когда Подолия подвергалась набегам и опустошениям татар. Несомненно, образцом для этой церкви-замка послужили готические замки западной Европы, в роде замка Шомон во Франции. Но в эту грозную западно-европейскую оболочку, в эти, так сказать, чужеземные боевые латы облеклись в сущности формы народной малорусской архитектуры. Это была бы обыкновенная пятикупольная церковь малорусского типа, если бы не некоторые отступления, возникшие на почве западного влияния, однако чарующие своей своеобразной прелестью; отступления эти выразились в том, что средняя часть храма, вместо купола или башни, была покрыта высокой готической двускатной крышей с обычной башенкой или главкой посредине, а на переднем фасаде возвышалась высокая деревянная колокольня, малорусского впрочем типа.
План церкви - равноконечный крест [Е. Сецинский, Древнейшие православные церкви в Подолии. Церковь-замок в о. Сутковцах. Каменец-Подольск, 1889, стр. 4 и дал.]; концы креста закруглены, так что образуют внутри церкви четыре абсиды или удлиненных полукружия. почти одинаковых по размерам (рис. 33). Восточная абсида занята алтарем; в западной - вход; впрочем, западный конец креста снаружи [с. 47]имеет четыреугольный вид. При средостениях креста образуются прямоугольные выступы наружу; если выступы эти объединить линиями, то образовался бы почти квадрат, лежащий в основании, или средине креста.
Снаружи церковь имеет следующий вид (таб. II, 2, 3, III). На каждом из трех концов крестовидного корпуса - восточном, северном и южном - стоит по башне с широкими зубчатыми карнизами вверху и конусообразными крышами, увенчанными небольшими маковицами на фонаре и крестами. На западной стороне креста возвышается деревянная колокольня в два яруса; нижний ярус несколько уже каменных стен, на которых утверждена колокольня; верхний еще уже нижнего яруса. Пирамидальная крыша и главка венчают колокольню, значительно возвышающуюся над прочими крышами. К колокольне примыкает двускатная крыша средней части здания. Прямоугольные выступы при средостениях покрыты колпаками из кирпича („маточниками”). Все стены имеют внизу и вверху много амбразур, верхний карниз весь испещрен отверстиями для ружейных выстрелов.
Во внутрь церкви ведет низкая четырехугольная дверь, громадный столб, в обхвате около двух саженей, закрывает от взора входящих царские врата и часть иконостаса. Этот столб кверху расширяется и вместе с стенами образует четыре свода (рис. 36). Своды эти очень низки, не более 8 аршин от вершины свода до пола; высота их не достигает [с. 48]высоты наружных стен (рис. 34). Это оттого, что в здании как бы два этажа: над этими нижними сводами находится верхнее помещение, откуда можно было защищаться при нападениях неприятелей. В церкви всего три небольших круглых окна с решетками, по одному окну в каждой абсиде, кроме западной, где находится дверь. Слабый свет, проникая чрез эти окна и разливаясь по низким сводам, погружает мысль посетителя в глубину веков. В каждом полукружии, имеющем окно, на высоте 1Ѕ арш. от пола - по три амбразуры; одна прямо против окна, а две по сторонам; в западном полукружии две, по сторонам дверей. В настоящее время амбразуры заложены и заштукатурены, но так, что их отверстия видны внутри и снаружи здания. В алтаре, который занимает восточную абсиду, слева, там, где обыкновенно бывает жертвенник, устроена четыреугольная ниша с плитой внизу наподобие стола. Эта ниша очевидно назначалась для жертвенника. Вся церковь внутри оштукатурена и побелена известью. Иконостас обыкновенный, простой, устроен в 1829 году. Над этим нижним этажем, где помещается церковь, находится верхнее помещение (рис. 34). Это помещение потолка не имеет, а его заменяют здесь крыши. Здесь в каждом полукружии по пяти амбразур, а в карнизах во всех стенах множество отверстий. В „маточниках”, которые представляют род каких-то беседок, также в наружные стороны - отверстия для выстрелов. В этот верхний этаж прежде был ход внутри церкви, в стене; теперь этот ход закрыт, а снаружи церкви к стене приставлена деревянная лестница, которая ведет в верхнее помещение и на колокольню.
[с. 49]В настоящее время наружный вид церкви подвергся значительным переменам. Старанием священника и прихожан храм был значительно ремонтирован. Как образчик того, как ремонтируются и „реставрируются” древние церкви, мы приводим Сутковецкий храм до реставрации (табл. III) и после реставрации (табл. II, 2 и 3). Нам посчастливилось получить от прот. Е. Сецинского снимок с этого храма в его первоначальном виде, до ремонта. Как видно из фотографии, наружный вид Сутковецкой церкви сильно изменился, все характерное, типичное пропало. Гонтовые крыши заменены железными, высокая двускатная кровля с барочной главой над ней и каменными фронтонами совершенно уничтожена и заменена деревянным многоугольным барабаном с шатровым верхом в новейшем вкусе; деревянная колокольня над западным концом креста, XVIII века, обшелевана и утратила свои оригинальные красивые формы малорусского стиля, крыша ее даже несколько изменена; снаружи церковь оштукатурена. Под северным и южным приделами храма некогда существовали подвалы со сводами, тянувшиеся, по местным указаниям, далеко по направлению к замку; тепер они почти совершенно засыпаны землей. Стены здания, как можно видеть теперь в верхнем этаже церкви, сложены из камня известняка частью в необделанном виде и из отвердевшего цемента в виде кирпичного щебня, смешанного с раствором извести. Совершенно такую же кладку стен представляет и Сутковецкий замок, остатки которого еще существуют.
В церкви сохранился надгробный камень последнего из Сутковских Ивана Дахновича (ум. 1593) (рис. 37) и было прежде надгробие Александра [с. 50]Балабана (ум. 1646); его видел в половине XIX столетия польский историк Пржездзецкий, но теперь неизвестно, где оно находится. В церкви хранится евангелие с надписью 1639 года.
Г. Г. Павлуцкий. Деревянные и каменные храмы. - К : 1905 г., с. 45-50.

Викінченим типом церкви-твердині є Покровська церква в Сутківцях. Вона має вигляд хрещатого в плані храму, до великого прямокутного головного приміщення якого з чотирьох боків прилягають поставлені навхрест могутні півкруглі башти. Церква має два яруси. В нижньому ярусі розміщено бійниці підошовного бою, а у верхньому - бійниці середнього і верхнього бою у вигляді машикулів. Перший ярус перекрито в прямокутній частині системою хрещатих склепінь, що спираються в центрі приміщення на стовп. В півкруглій частині склепіння готичні, зірчасті. Верхній ярус має дерев’яні перекриття.
Зовні, на рівні склепінчастих перекрить, фасади храму розчленовано великим піввалом. Над входом до церкви та на рогах центрального приміщення влаштовано невеликі виступи - ліхтарики з машикулями. Машикулі у вигляді суцільного фриза оперізують усю будівлю. Вони спираються на різьблені кронштейни. Маленькі отвори бійниць ще більше підкреслюють міць і неприступність споруди, надаючи їй, при порівняно невеликих розмірах, надзвичайної монументальності.
Інтер’єр церкви відзначається меншою цільністю. В його архітектурі ніби поєднуються дві тенденції - сувора простота оборонної архітектури та інтимність маленьких парафіяльних храмів. Зірчасті нервюрні склепіння, круглі невеликі вікна та настінний живопис, пізніше затинькований, надають інтер’єрові затишності, в той час як кремезний центральний стовп, який несе склепіння, підкреслює суворість і оборонний характер будівлі.
Джерело : Історія українського мистецтва. - К. : Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 47.

Сутковцы. Хмельницкая обл., Ярмолинецкий р-н.
Покровская церковь-крепость (1467) в плане крестовая, двухъярусная, с полукруглыми ветвями (5,5 х 4 м). В первом этаже центральное квадратное в плане помещение (8 х 8 м, высота 6,5 м) с опорным столбом посередине перекрыто системой полуциркульных сводов. Восточный, северный и южный рукава креста перекрыты четвертьсферическими сводами с распалубками, сходящимися вершинами, а находящиеся над ними, на втором ярусе, помещения для боя имеют плоские перекрытия. Как в первом, так и во втором этаже сделаны бойницы. Завершаются стены здания поясом машикулей с четырьмя миниатюрными башенками на одного стрелка, расположенными на углах среднего помещения. Западная и восточная стены центральной части церкви были украшены высокими ступенчатыми готическими фронтонами (сняты в 1906 г.). Первоначально они фланкировали высокую двускатную кровлю; в 1906 г. вместо нее устроили декоративный верх. Ветви креста накрыты высокими шатровыми кровлями. Благодаря тому, что все четыре ветви креста имеют вид мощных полуцилиндрических башен, тесно поставленных накрест по сторонам центрального, храм производит впечатление неприступного. Монолит его стен подчеркивают небольшие бойницы-окна. Суровый, аскетический облик здания оживляет лишь пояс машикулей, опирающихся на фигурные кронштейны. Интерьер церкви скромен и уютен. Гурты нервюрных сводов опираются на готические консольные капители; во время ремонтов храма в XVI в. порталы его дверных проемов были украшены белокаменной резьбой в стиле Ренессанс. Эта церковь-крепость является выдающимся произведением украинской оборонной архитектуры XV в.
Джерело : Логвин Г.Н. Украина и Молдавия. - М. : Искусство, 1982 г.

Покровская церковь-замок, XIV-XV, XVIII вв. Построена как оборонительное сооружение.
В 1476 г. перестроено под церковь с устройством в первом ярусе кирпичных сводов на нервюрах и готических щипцов над вторым ярусом центрального объема. Во второй половине XVIII в, над притвором была поставлена двухъярусная деревянная колокольня с барочной главкой. В 1894 г. сооружение подверглось переделке с разборкой щипцов, после чего утратило древние готические и барочные формы.
По объемно-планировочному решению относится к типу четырехконховых сооружений: с центральным объемом (10:11 м) и четырьмя примыкающими к нему полукружиями. Западное полукружие по фасаду и на всю высоту стен раскреповано прямым участком в 3,8 м. Стены каменные толщиной 1,5-1,6 м. Перекрытия над первым ярусом представляют собой систему кирпичных коробовых и конховых сводов с распалубками на нервюрах. В центральном объеме они опираются на столб, образуя по его углам пучок расходящихся нервюр; в полукружиях, отделенных от центрального объема подпружными арками, подобие звездчатого свода. В местах опирания нервюр заложены консольные блоки различного рисунка, в шелыге - замковые камни с геральдическими щитами.
Лестница на второй этаж внутристенная, каменная. Дверные проемы - с архитравными перемычками; входной на первый ярус и в восточном щипце второго яруса - с белокаменными порталами Бойницы первого яруса с расширяющимися в обе стороны щеками, во втором - расширяющиеся наружу, в третьем - машикули на консолях. В интерьере на стенах и сводах сохранилась фресковая роспись XVI в. и масляная 1909 г.
Фасады первоначально были покрыты затиркой охристого цвета с добавкой толченого кирпича.
Памятник является произведением строительного искусства XIV-XVIIІ вв., не имеющим аналогов по своему архитектурно-планировочному решению. [ПГА, т. 4, с. 233 - 234]

Церква-замок Покрова богородиці
Споруда розташована в східній частині села, на кінці мису, що підноситься над заплавою річки Ушиці. Біля підніжжя мису протікає потічок, по той бік якого, на іншому видовженому мисі, знаходяться рештки замку, що разом з церквою становив потужний оборонний комплекс.
Мурована церква належить до типу храмів-тетра-конхів з яскраво виявленою оборонною функцією. До її центрального двоярусного кубічного об’єму (розміри в плані - 10:11 м; товщина стін - близько 1,7 м) прилягають чотири півкруглі об’єми з трьома бойовими ярусами, з яких 3-й ярус становили машикулі у вигляді консольне навислого аркатурного парапету на білокам’яних консолях У рівні парапету, по кутах центрального об’єму, накритого наметовим дахом, поставлено маленькі тричетвертні в плані башточки з бійницями та конічними дахами по банях. За винятком західного півкруглого об’єму, на який у 2-й половині XVIII ст. поставлено дерев’яну дзвіницю, центральний та бічні об’єми накрито наметовими дахами з декоративними маківками.
Споруда має масивний цоколь та між’ярусний білокам’яний пояс у формі напіввалу. Безпосередньо над високим цоколем розміщено бійниці 1-го ярусу - по три в кожному півкруглому об’ємі. Над між’ярусним поясом - по п’ять бійниць у кожному півкруглому об’ємі, за винятком західного, де над вхідним порталом на рівні 2-го ярусу розміщено одиночний машикулі. У 3-му ярусі кількість машикулі в півкруглих об’ємах становить відповідно 12, 15, 15 і 14. До цього слід додати по дві бійниці в кожній з чотирьох наріжних башточок. Отже, загальна кількість вогневих точок церкви становила 95, що перетворювало її на потужну фортифікаційну споруду.
В інтер’єрі півкруглі об’єми в 1-му ярусі перекриті конхами з красиво оздобленими нервюрними склепіннями, які розкриваються в центральний квадрат широкими попружними арками. Центральний квадрат у 1-му ярусі перекритий оригінальним хрещатим склепінням, яке опирається на розташований у центрі кам’яний стовп діаметром 1,1 м, та системою наріжних розпалубок на нервюрах. Перекриття 2-го ярусу - по дерев’яних балках, центральний стовп у цьому рівні не зберігся. Комунікація між 1-м і 2-м ярусами здійснюється сходами, розміщеними в південній стіні західного півкруглого об’єму. Над західною та східною стінами центрального квадрата в рівні 2-го ярусу піднімаються шпилі, що відділяють від нього півкруглі об’єми над конхами. Під церквою є дві крипти. На стінах храму збереглися фрагменти живопису XVI ст.
Сутківецька твердиня відома в історії української архітектури як тетраконх, функціонально-просторова структура якого пов’язується з одноетапною реалізацією оригінальної оборонної концепції. Однак за дослідженнями Є.Пламеницької, тетраконховий храм сформувався в кілька етапів. На першому, який можна датувати XIII ст., на місці храму стояла мурована споруда (можливо, донжон), яка в плані наближалася до квадрата (9,6:10,5 м), зі стінами завтовшки 1,2 м. На другому етапі, вірогідно, на початку XIII ст. стіни було потовщено до 1,7..1,8 м [другий етап є ранішим за датою від першого, але це не істотно, оскільки всі ці етапи, разом із третім - повна фантастика. - Прим.М.Жарких]. На третьому етапі (кінець XIII - початок XIV ст.) до прямокутної споруди, яка, вірогідно, вже мала апсиду, з західного, північного та, очевидно, південного боків прибудовано об’єми невідомої конфігурації в плані, які передували пізнішим конхам. На цьому етапі можлива участь вірменських будівничих.
Існуючий тетраконх з циліндричними раменами сформувався на четвертому етапі, коли вже стояв центральний стовп, але ще не було склепінь, і перекриття були балковими. На цьому етапі, який хронологічно можна пов’язувати з кінцем XIV - початком XV ст., функція споруди була оборонною. Усі три яруси були бойовими: 1 -й призначався для дальнобійних гармат, 2-й - для ближнього бою, 3-й - для обстрілу підніжжя стін. У 2-й половині XV ст. власник Сутківців Ф.Сутковецький завершив спорудження на сусідньому пагорбі потужного замку, у
зв’язку з чим оборонний тетраконх перетворився на храм. Було влаштовано склепіння та готичні шпилі над південною та північною стінами центрального об’єму, змінено форму даху. Пізніше цей значний в історії споруди етап був ототожнений з її будівництвом. У 16 ст. інтер’єр храму був розмальований. Протягом 16 - 17 ст. храм кілька, разів горів. Пожежі супроводжувалися ремонтами й переробками, остання з яких, що повністю змінила вигляд даху, сталася 1894 р.
Сутківецький храм є унікальною в історії української архітектури пам’яткою оборонно-церковного призначення, генеза якої сягає архаїчних прототипів укріплень.
О.А.Пламеницька

дивіться також: СУТКІВЦІ-2011
LinkReply